Як одеські сім’ї боролися з карантинними заходами та спільним проведенням часу

Абсолютно кожен з нас, навесні 2020 року, дізнався, що таке коронавірус і карантин, який зобов’язує знаходитися вдома мало не 24/7.

Усім було непросто: хтось втратив можливість ходити на роботу, діти дізналися, що таке дистанційне навчання, а багатьом подружнім парам треба було зрозуміти, що вибір другої половинки виявився помилковим. Більше на odessitka.info.

І все ж, ми жили за певними правилами, де складно було триматися себе в тонусі, особливо, коли стрічки новин переповнені не найкращими звістками про нові прояви хвороби.

Як з карантином справлялися одесити і чи відрізнялися їх способи “пережити цей час”?

Здебільшого, у кожному місті та кожній країні все було однаково у всіх, адже нові правила були єдині, очевидні й найправильніші, щоб упорядкувати все населення у світі. І все ж, у кожному регіоні були свої відмінні поради та особливості дотримання карантинних заходів. Таким чином, одеські психологи – Ірина Корнетова та Олена Галашова, давали свої поради, як дисциплінувати себе та свою сім’ю під час карантину.

Важко було всім

Можливо, згадуючи зараз карантин і все, що відбувалося у 2020 році – здається не таким вже й страшним, для деяких, але хтось, при думці про карантин, не може не запанікувати. І це нормально, адже кожного хвороба торкнулася по-різному: хтось втратив близьку людину, а комусь пощастило відбутися легкою формою коронавірусу.

Але ніхто не заперечуватиме того факту, що страшно стало всім. Абсолютно невідома хвороба, без точного та ясного лікування, яка змусила весь світ здригнутися і підлаштуватися під ці злощасні недуги – звучить дуже жахливо.

Саме в той період важливо було пам’ятати, що це не назавжди, рано чи пізно – все повернеться в колишнє коло. На позитивному настрої фокусувалася Елена Галашова та правильне мислення – адже це важлива складова спокійної обстановки будинку.

«Зараз півкраїни вірить у небезпеку, половина країни не вірить; хтось закуповується, хтось сміється з тих, хто панікує; хтось злиться на владу, а хтось дотримується закону і сидить у самоізоляції. У цій ситуації важливо зберегти світ у відносинах і забути про чвари. У нашій країні і так підвищена тривожність через війну, через нестабільність. Ми всі в чомусь травмовані з дитинства і тому наша тривожність набуває надзвичайних розмірів», — пояснює психолог.

Таким чином, як стверджує психолог, одесити пройшли всі стадії прийняття неминучого – заперечення, торг, гнів, депресія та прийняття.

Не забувати про продовження життя

Неважливо, вдома ми сиділи й ні, важливо пам’ятати, що життя продовжується, хоч і в іншому, тимчасовому стилі.

Найголовнішим і найскладнішим, виявилося, дотримуватися колишнього графіка і намагатися проводити час з користю.

Ирина Корнетова наголошувала, що проведений день має приносити користь, як і раніше. Це означає, що в сім’ї, кожен повинен дотримуватися режиму (а особливо, це важливо, якщо є діти, які особливо потребують розпорядку дня), правильне та збалансоване харчування (наскільки це було можливо, виходячи із ситуаціями у магазинах).

Важливим чинником стало навчання, яке перейшло на дистанційний формат – новий для всіх учнів та студентів. Частина одеситів зіткнулась із переходом на дистанційну роботу. Виходячи з цього, перед сім’ями постало ще одне завдання: розділяти час навчання/роботи та час відпочинку – не ігнорувати і не нехтуючи жодним, ні другим.

Не варто забувати і про саморозвиток: часу було цілком достатньо, що читати книги, вивчати щось нове і навіть займатися спортом у домашніх умовах – тут уже справа звички та бажання не деградувати.

Батькам варто було займати дітей корисними бесідами, спільними іграми та забавними розвагами в домашніх умовах.

Карантин став гарною можливістю для сімейних пар, які мало проводили час разом, насолодитися один одним на повну. Виходячи з чого, ми могли відстежити значний стрибок у кількості розлучень та розривів стосунків, серед пар та сімей – і це не лише в Одесі.

Прогулянки, все одно, потрібні

Всі ми пам’ятаємо, що в карантин заборонено було скупчення людей, що не давало можливості виходити на вулицю, без потреби. На той час потребою вважалися походи в магазини та аптеки, а також відвідування лікарень або лабораторій.

Незважаючи на все це, кожному з нас були потрібні прогулянки на свіжому повітрі та перебування під сонцем. Міським одеситам було складніше – у них такої можливості було менше, особливо тим, хто мешкав у квартирі. Сільським обивателям або одеситам, які проживають у приватних будинках, у цьому плані пощастило набагато більше.

Проте одесити все одно виходили на двір, і на думку Ірини Корнетової, це правильно.

«Не можна заразитися на свіжому повітрі, якщо поряд немає інших людей. А ось у закритій квартирі, де знаходяться постійно кілька людей, ризик набагато вищий. Приміщення неможливо провітрити повністю. Повітря на вулиці в будь-якому випадку буде чистішим і свіжішим. Дитині просто необхідні прогулянки для нормального функціонування його організму, для того, щоб мозок отримував кисень. Перебування на сонці важливе для того, щоб зір не погіршувався від довгого сидіння за комп’ютером. Навіть одна — дві години перебування на вулиці будуть корисними. Звичайно, ігри з дітьми на дитячих майданчиках зараз неприпустимі, але прогулянки з кимось із батьків дуже потрібні. Можливо, це будуть ранні «вилазки», коли ще сплять», — радить психолог.

Також, не забуватимемо і про те, що Одеса сповнена чотирилапих друзів (домашніх тварин), які потребують прогулянок.