Про “модні чудеса” Одеси XIX століття

У дев’ятнадцятому столітті Одесі вже вдалося стати одним із найцивілізованіших європейських міст. Серед одеського населення були представники аристократії – люди, що відрізняються високою освіченістю та багатством, та які завжди намагалися гарно виглядати.

Тому в якійсь мірі завдяки ним наше місто стало поповнюватися розкішними перукарнями й “модними будинками”. А ці заклади, в свою чергу, часом ставали “авторами” справжніх “модних чудес”, які розбурхували одеських модниць, і формували в них смак до екстравагантності, а також викликали непереборне бажання бути несхожим на інших.

Докладніше про це в нашому матеріалі odessitka.info, з посиланням на odessa-life.od.ua.

Виготовлення “бісовських хвостів”

Про першого одеського перукаря Леонарда Оттьє напевно знають багато наших читачів. До приїзду в Одесу він був особистим куафером французької імператриці.

Коли майстер уже почав успішно працювати в нашому місті, обслуговуючи всю одеську еліту того часу, в нього з’явився досить талановитий учень Лавіньот, який змінив свого вчителя після того, як той відійшов від справ.

Так ось саме з легкої руки Лавиньота в Одесі почали виготовляти шиньйони та перуки, які мали неймовірний попит та популярність у місцевих панночок.

Але чоловіче населення було просто шоковане такою модною новинкою.

За шиньйонами одразу закріпилася страшна назва “бісових хвостів”, тому що волосся, яке використовувалося для їх виготовлення, нібито попередньо зрізали з мерців.Звичайно, це була одна з відомих міських легенд, а насправді для виготовлення шиньйонів використовували волосся, продаж якого був популярним серед бідних селянок Європи, які бажали за допомогою продажу власного волосся, заробити собі на життя.

Про “театральні” модні покази

У дев’ятнадцятому столітті Одеса була найпрестижнішим курортом. Через величезний приплив гостей одеським дамам доводилося завжди мати шикарний вигляд.

У літній період місто було схоже на справжній квітник з яскравими сукнями, мереживними парасольками, капелюшками, і звичайно, бесідами на тему моди.

Але на окрему увагу заслуговують відвідування театрів того часу. Справа в тому, що ці заходи перетворювалися на справжній модний показ. Кожна одеситка намагалася вибрати для цього найкраще вбрання в наймодніших магазинах одеського Пале-Рояля. Адже туди воно потрапляло прямо з французької та англійської столиць.

Мода на пошиття одягу

В одеських ательє на той час працював, переважно, колектив іноземних майстрів, оскільки заможні одеситки віддавали перевагу європейській моді.

Але добрим кравчиням також вдавалося дуже непогано заробити. Адже одягати одну сукню на кілька заходів було не можна (це розцінювалося, як моветон), тому оновлення гардеробу потрібно було дуже часто.

До найвідоміших одеських модисток варто віднести Марію Страц і пані Томазіні. А одеську майстриню Марію Озерську навіть запрошували на модні європейські покази.

Екстравагантна зачіска

Якось до відомого одеського перукаря Леонарда звернулася графиня Розумовська, щоб той зробив їй зачіску.Адже жінка була запрошена на бал, тож зачіска мала стати справжнім фурором та гідним доповненням до образу.

Перукарю все ніяк не вдавалося придумати красиву та ефектну прикрасу для волосся графіки. І тут його погляд упав на пару коротких штанів, матеріалом яких був червоний оксамит, які мирно лежали в графській спальні.

За допомогою ножиць перукар відрізав шматок тканини та прикрасив їм зачіску графині. Результат вийшов доволі незвичним. Але Разумовській вдалося досягти бажаного ефекту – її зачіску обговорювали всі, а жінки вкотре перешіптувалися – мовляв, вітчизняним майстрам до заморських перукарів ще далеко.

Фото: od24., topor.od.ua