Як жінці морально впоратися зі втратою зору: історія одеситки

У житті людини, на жаль, трапляються нещасні випадки, які мають плачевні наслідки. Дуже важливо, не впасти в депресію і не втратити інтерес до життя, незалежно від того, яке лихо вас спіткало.

Так склалося і в одеситки Ірини Харлампієвої, яка одна з небагатьох, змогла не лише пережити втрату зору, а й знайти свою справу життя, занурившись у творчість. Більше на odessitka.info.

Проблеми із зором із студентських років

Поділившись своєю історією із Сайтом “Сегодня”, Ірина розповіла, що втратила зір ще у студентські роки у 1999 році, коли навчалася у педагогічному інституті на худграфі. Якось, прокинувшись уночі, щоб готуватися до іспиту, дівчина зрозуміла, що нічого не бачить.

А сталося це, просто напередодні весілля. На час весільної церемонії дівчина вже втратила 50% зору, причому за одну ніч, а під час медового місяця вже повністю осліпла.

Її чоловік Вадим, який страждає на цукровий діабет, як і Ірина, за весь час став її захистом та підтримкою. Знайомі ще з дитячих років, вони довго були добрими друзями, але в якийсь момент дружба переросла у щось більше. Він не тільки не покинув її в найважчий період, але й надав величезну підтримку та допомогу, за що Ірина йому безмежно вдячна. Заради нього та своїх близьких жінка має бажання радувати всіх своєю творчістю.

Багато захоплень

На фото представлені роботи Ірини

Ірина розповіла, що ще з дитинства любила займатися рукоділлям та відвідувати різні гуртки. Чим вона тільки не займалася: макраме, розпис каменів, вироби з черепашок, графіка, живопис, шиття (це заняття вона любила найменше).

Мабуть, єдине, що не виходило – в’язання. Дівчина всіма силами намагалася освоїти цю справу, але чомусь очікуваних успіхів не було. Будучи 16-річним дівчиськом, вона продовжувала ходити на гуртки з дітьми, намагаючись освоїти бажане заняття.

І яке було здивування жінки, коли виходити в’язати стало виходити лише після того, як вона втратила зір.

“Підтримали мами – моя і Вадика, які нагадали, що я хотіла освоїти спиці. Спочатку не виходило, і в’язала я буквально зі сльозами на очах, але потім почала виходити все краще і краще. Зараз я вигадую якісь нові моделі, а візерунки та форми мені часто приходять уві сні” – розповідає Ірина.

При цьому жінка продовжує розвиватися і в інших творчих напрямках, відправляючи свої роботи на виставки.

Успіхи на виставках

Ірина неодноразово відвідувала одеські виставки, демонструючи свої роботи та отримувава безліч захоплень, навіть від успішних конкурентів.

Якось, у Всесвітньому клубі одеситів, на виставку завітала тодішня глава відділу внутрішньої політики міської ради, яка професійно займалася в’язанням. Жінка була вражена якісними, без дефектными роботами Ірини, а особливо коли підійшла ближче.

Любитель кіндерів

Ще одне захоплення Ірини, за яке чоловік називає її “кіндероманкою” – любов до шоколадних кіндер-сюрпризів. Жінка збирає різні колекції з кіндера, а також фігурки з Італії, Німеччини та Франції. Звісно, ​​її колекція не найбільша в Одесі, але здивувати може. Адже колекція складала вже понад 3000 іграшок.

Іграшок настільки багато, що вони не поміщаються на стенди – доводиться зберігати у коробці.

Також, Ірина розповідає, що в мережі є спеціальні форуми, які збирають любителів фігурок і колекціонерів. Там можна поспілкуватися на теми, що цікавлять, а також домовитися про обмін фігурками між собою.

Ірина почувається абсолютно щасливою людиною, незважаючи на те, що нічого не бачить. На її думку, вона має все, про що можна лише мріяти: улюблене заняття, яке приносить величезне задоволення та успіхи, люблячий чоловік та рідні, які завжди поряд і надають підтримку.