У житті людини, на жаль, трапляються нещасні випадки, які мають плачевні наслідки. Дуже важливо, не впасти в депресію і не втратити інтерес до життя, незалежно від того, яке лихо вас спіткало.

Так склалося і в одеситки Ірини Харлампієвої, яка одна з небагатьох, змогла не лише пережити втрату зору, а й знайти свою справу життя, занурившись у творчість. Більше на odessitka.info.

Проблеми із зором із студентських років

Поділившись своєю історією із Сайтом “Сегодня”, Ірина розповіла, що втратила зір ще у студентські роки у 1999 році, коли навчалася у педагогічному інституті на худграфі. Якось, прокинувшись уночі, щоб готуватися до іспиту, дівчина зрозуміла, що нічого не бачить.

А сталося це, просто напередодні весілля. На час весільної церемонії дівчина вже втратила 50% зору, причому за одну ніч, а під час медового місяця вже повністю осліпла.

Її чоловік Вадим, який страждає на цукровий діабет, як і Ірина, за весь час став її захистом та підтримкою. Знайомі ще з дитячих років, вони довго були добрими друзями, але в якийсь момент дружба переросла у щось більше. Він не тільки не покинув її в найважчий період, але й надав величезну підтримку та допомогу, за що Ірина йому безмежно вдячна. Заради нього та своїх близьких жінка має бажання радувати всіх своєю творчістю.

Багато захоплень

Ірина розповіла, що ще з дитинства любила займатися рукоділлям та відвідувати різні гуртки. Чим вона тільки не займалася: макраме, розпис каменів, вироби з черепашок, графіка, живопис, шиття (це заняття вона любила найменше).

Мабуть, єдине, що не виходило – в’язання. Дівчина всіма силами намагалася освоїти цю справу, але чомусь очікуваних успіхів не було. Будучи 16-річним дівчиськом, вона продовжувала ходити на гуртки з дітьми, намагаючись освоїти бажане заняття.

І яке було здивування жінки, коли виходити в’язати стало виходити лише після того, як вона втратила зір.

“Підтримали мами – моя і Вадика, які нагадали, що я хотіла освоїти спиці. Спочатку не виходило, і в’язала я буквально зі сльозами на очах, але потім почала виходити все краще і краще. Зараз я вигадую якісь нові моделі, а візерунки та форми мені часто приходять уві сні” – розповідає Ірина.

При цьому жінка продовжує розвиватися і в інших творчих напрямках, відправляючи свої роботи на виставки.

Успіхи на виставках

Ірина неодноразово відвідувала одеські виставки, демонструючи свої роботи та отримувава безліч захоплень, навіть від успішних конкурентів.

Якось, у Всесвітньому клубі одеситів, на виставку завітала тодішня глава відділу внутрішньої політики міської ради, яка професійно займалася в’язанням. Жінка була вражена якісними, без дефектными роботами Ірини, а особливо коли підійшла ближче.

Любитель кіндерів

Ще одне захоплення Ірини, за яке чоловік називає її “кіндероманкою” – любов до шоколадних кіндер-сюрпризів. Жінка збирає різні колекції з кіндера, а також фігурки з Італії, Німеччини та Франції. Звісно, ​​її колекція не найбільша в Одесі, але здивувати може. Адже колекція складала вже понад 3000 іграшок.

Іграшок настільки багато, що вони не поміщаються на стенди – доводиться зберігати у коробці.

Також, Ірина розповідає, що в мережі є спеціальні форуми, які збирають любителів фігурок і колекціонерів. Там можна поспілкуватися на теми, що цікавлять, а також домовитися про обмін фігурками між собою.

Ірина почувається абсолютно щасливою людиною, незважаючи на те, що нічого не бачить. На її думку, вона має все, про що можна лише мріяти: улюблене заняття, яке приносить величезне задоволення та успіхи, люблячий чоловік та рідні, які завжди поряд і надають підтримку.