Важко сказати, у скількох піснях, фільмах, легендах оспівано Одеса. Адже наше місто зачаровує вже з першого погляду широкими вулицями, тихими провулками, парками, акаціями, що діляться своєю тінню у спекотний день. Як відомо, це дерево – один із символів нашого міста, що надихнув Ісаака Дунаєвського на створення оперети “Біла Акація”. А свого роду візитною карткою цього музично-поетичного твору став голос Євгенії Дембської, яка після її прем’єри стала популярною у місті та країні. Вона ж надихнула на переїзд до Одеси багатьох колег. Більше на odessitka.info.
На початку творчого шляху
Народилася актриса в музичній сім’ї: і вона, і її сестри мали музикальний слух, добре співали.
У віці 3-х на сім’ю дівчинки прийшла біда: помер батько. Ця втрата залишила незабутню рану в її душі. За словами матері, Женя вдалася талантом у тата.
У дитинстві маленька Женя виступала на шкільних ранках, брала участь у конкурсах. Ще тоді всі розуміли, що ця дівчинка буде співачкою, але не могли припустити такого серйозного масштабу.
Після закінчення семирічної школи 1935-го, вона вступила до Київського музичного училища. Протягом трьох років навчалася під керівництвом відомого педагога Лідії Муравйової, завдяки якій стали майстрами сцени такі знаменитості як Зоя Гайдай, Іван Козловський, Оксана Петрусенко, багато інших. Її ученицею була навіть Милиця Кор’юс, відома завдяки головній ролі у фільмі “Великий вальс” (За цю роботу її номінували на премію “Оскар”).
У класі у Муравйової вона зустріла піаніста, який незабаром став її чоловіком. Це був єврейський піаніст Олександр Каца, за якого Євгенія вийшла заміж 1937 року. У відділі РАЦС у Дембської не було паспорта, тому позначку про шлюб поставили у свідоцтво про народження, що врятувало їй життя у роки війни. За старою традицією, одружуючись, дівчина переходила на прізвище чоловіка (Кац – прізвище єврейське). Всім відомо, як у роки війни 1941-1945 років до євреїв ставилися фашисти… Неважко уявити, яка небезпека могла чатувати на Євгенію Михайлівну…
У 1938 році у подружжя народилася дочка Вікторія. 1939 року Олександра Каца призвали до армії. Він був учасником боїв із фашистами, а восени 1943 року загинув під час визволення Києва. Євгенія залишилася на руках із 5-річною дочкою.
Перед війною Євгенія встигла закінчити консерваторію, а за рік до фашистського вторгнення вона починає працювати в Київському театрі малих форм. Саме там вона отримала свою першу роль у спектаклі “Зелений острів”.
Робота на сцені: під час війни та після неї
Війна, що раптово почалася, застала молоду актрису в Києві, де їй довелося залишилася. В окупованій столиці України вона була змушена виступати на спектаклях перед німецькою публікою, як правило військовими. Це вберегло Євгенію від голодної смерті. В окупації вона була учасницею театру Кляйн-Кунс. Наприкінці війни разом із цією трупою актриса опинилася на території Угорщини. Після звільнення країни вона виступала перед радянськими солдатами, що було набагато приємніше виступів перед окупантами.
1947 року почалося те, що потім принесло Євгенії Михайлівні популярність, популярність, любов публіки. Разом із Михайлом Водяним вона бере участь у створенні у Львові театру музичних комедій. Двадцять третього березня 1947 театр дав прем’єру – оперету “Одинадцять невідомих” на музику Микити Богословського, автора легендарної пісні про Костя-моряка (“Шаланд, повні кефалі …”).
1953 року львівський театр переїхав до Одеси, а з ним – Євгена Дембська, яка стала в ньому провідною солісткою. У театрі музичної комедії велика актриса зіграла близько 200 ролей у класичних та сучасних постановках.
1956 року у талановитої актриси з’явився шанс перейти на службу до Київської опери. Їй за це обіцяли надати квартиру, різні привілеї, але вона відмовилася, залишившись на десятки років своєю, одеською актрисою.
Тріумфальна “Біла акація”
У травні 1954 року до Одеси приїхали композитор І. Дунаєвської та письменники-сценаристи В. Мас та М. Червінський. Їхньою метою був пошук сюжету для нової оперети. І вони його, як кажуть в Одесі, таки знайшли!
В основу нової оперети “Біла акація”, яку створили автори, лягла історія життя моряків китобійної флотилії “Слава” – одного одеських символів праці та мужності. Це була центральна подія в житті одеситів у п’ятдесятих роках. Це було справжнім святом, на яке збиралися, як сім’ї моряків та їхні друзі, так і прості городяни.
Однієї ролі у фільмі 1958-го року: “Білої акації”, було достатньо для того, щоб актриса увійшла в історію кіно та кінематографічних підручників.
За словами великої актриси, дует із Михайлом Водяним у “Білій акації став її настільною книгою”.
Євгенія Михайлівна Дембська зіграла низку ролей у кіно. І бачимо її появу у фільмах “Приморський бульвар”, “День кохання” деяких інших.
До останніх днів життя Євгенія Дембська залишалася енергійною, молодою героїнею з виразним голосом та красою. За свої заслуги перед мистецтвом одеськими глядачами вона була відзначена званням “Почесний громадянин Одеси”. Це був перший випадок, коли такого звання було вшановано актрису сценічного жанру, який колись вважався негідним шанування та поваги.
