Єлизаветі Чавдар ледве виповнилося двадцять років, коли відбувся її дебют на сцені Київської опери. З цього яскравого виступу почалися її слава, визнання шанувальників її таланту та держави, від якої вона отримала три ордени. У 27 років вона стала Народною артисткою СРСР.
А починалося все в Одесі, де народилася 1925 року зірка оперної сцени. У рідному місті пройшло її дитинство, обпалене війною. Тут вона здобула середню освіту і хотіла стати фахівцем у галузі словесності. З цією метою вступила дівчина до філфаку університету. Більше на odessitka.info.
З кінця в кінець вулиці Петра Великого
Єлизавета успішно закінчила перший курс. Але її любов до співу ґрунтовно змінила плани. Якось її голос почула професор консерваторії Ольга Асланова. Володіючи сильним тембром голосу, вона розбиралася в тому, що такий гарний спів. Крім того, вона була досвідченим викладачем. Одним словом, почувши співи молодої дівчини, вона покликала дівчину спробувати свої сили в музикальному мистецтві. Ольга Миколаївна допомогла Лізі підготуватися до вступних випробувань.
Але, на жаль, із першого разу стати студенткою консерваторії не вдалося. На відміну від Асланової, приймальна комісія не виявила в Чавдар таланту. Для Єлизавети негативний результат став викликом долі. Відтепер вона дала собі слово не лише стати співачкою, а й бути найкращою у цій професії. Такий порив підтримали професор Асланова. Рік наполегливої спільної роботи дав свої плоди – Чавдар, яка чудово пройшла конкурсні випробування, стала студенткою престижного навчального закладу на вулиці Островідова. Це була перемога над собою, над професорами, які за рік раніше буквально списали дівчину з рахунків.
Відучившись два роки, студентку Чавдар переклали… одразу на четвертий курс. Там її відібрали на виставах Оперної студії, яка працювала при консерваторії. Творчим дебютом початківця співачки стала роль пажа Керубіно у “Весіллі Фігаро”. Її помітили та вже після закінчення навчання, яке увінчалось червоним дипломом, його запросили для участі у звітному концерті її навчального закладу. Цього разу була партія Розіни з “Севільського цирульника”, яка їй відкрила шлях до Київської опери.
Було це у 1948 році, через три роки вона стане Народною артисткою усієї великої країни.
А поки що повернемося в 1948 рік. Напівзруйнованому війною Києві глядачі чують чудовий голос молодої дівчини з Одеси. Багато хто навіть не здогадується, що вона тільки-но закінчила консерваторію. Її чарівне та витончене виконання партії в одній із найпопулярніших у світовому масштабі опер заворожує. популярність і, втім, не лише поціновувачів оперного мистецтва. У ті дні професор Київської консерваторії наголосив у своїй публікації:
“Зі сцени столичного оперного театру пролунав молодий, свіжий голос. На виставі “Ріголетто” слухачів зачарувало чудове, чудового тембру колоратурне сопрано 23-річної солістки Єлизавети Чавдар, її надзвичайна музичність”.
Автор публікації відзначав чудовий дебют на київській сцені, який продемонстрував “повноту та витонченість співу”.
Народне визнання
У 1951 році Єлизавета Чавдар, уже солістка опери української столиці, взяла участь у міжнародному конкурсі, що пройшов у Берліні. Глядачі столиці держави, яка 6 років тому підписала капітуляцію у війні з СРСР, зрозуміли, що наша країна міцна не лише зброєю, а й оперним мистецтвом. Київська співачка одеського походження здобула перший приз і, як наслідок, високе звання народної артистки.
У її репертуарі знайшлося місце як партіям із класичних опер (“Травіата”, “Ріголетто” та інші), так і з творів українських композиторів, багато з яких звучали вперше саме у її виконанні. Єлизавета Чавдар була з українських виконавиць, хто вийшов на сцену з Концертом для голосу з оркестром композитора М. Глієра.
Згодом із майстерністю співачки познайомилися поціновувачі класики Китаю, Югославії, Угорщини та інших країн. Її манера виконання стала зразком багатьох інших оперних співаків. Цікаво відзначити, що під час своїх виступів за кордоном, Чавдар виконувала хоча б один твір мовою країни-господарки.
Двадцять років присвятила артистка оперній сцені, а потім працювала у Київській консерваторії, де понад десять років керувала кафедрою сольного співу. Велика оперна артистка була не лише людиною, чиїм талантом пишалися тисячі слухачів, а й вельми чудовою наставницею, яка дала путівку у мистецьке життя не одному поколінню талановитих оперних співаків.
