Дівчата, як ніхто інший, люблять отримувати подарунки. Незалежно від того, в які часи ми живемо, чи то Середньовіччя, чи то епоха Ренесансу, чи сучасні роки – це завжди було, є і буде незаперечним фактом.
Через те, як змінюється час та історія світу, змінюється й ставлення до подарунків, їх значущість та вартість.
Одеса – те місто, яке стрімко розвивалося в ногу з часом. Воно одне з перших, по всій території України ознайомлювалося з новими світовими тенденціями та впроваджувало їх у повсякденне життя. Прекрасні та милі пані, які мешкали в Одесі, отримували найкращі подарунки від своїх залицяльників, чоловіків і навіть батьків.
Які подарунки дарували дівчатам у 19 столітті? Що взагалі було заведено дарувати на ті часи? Більше на odessitka.info.
Важливість територіального розташування
Відразу хочеться відзначити та нагадати той важливий факт, що Одеса у 19 столітті була частиною Російської імперії. Мало того, південній столиці приділялося неабияке значення, адже місто було четвертим за значущістю, після Москви, Петербурга і Варшави.
Знаходження під владою Російської імперії, часте відвідування міста іноземцями, купцями та людей різних національностей – все це безпосередньо впливало на одеситів, їхню поведінку та сприйняття життя.
Це ж стосується і жінок, які отримували привезені здалеку, подарунки. У місті відкривалися перші магазини (з іноземними товарами, посудом, книгами, прикрасами тощо), кав’ярні (по типу Лібмана та Фанконі), бари. Тому здивувати одеситку можна було різними способами.
Звичайно, купувати всілякі та особливі подарунки могли собі дозволити лише люди із заможних сімей. Як правило, це були торговці, тодішні бізнесмени чи члени керівних компаній та спільнот.
Звичайні люди, які мешкають в Одесі, мали досить скромний стан. Не всі могли собі дозволити купувати дорогоцінні прикраси або зводити свою жінку до дорогого кафе. А що вже говорити про одеський регіон, що складається здебільшого із сільської місцевості та простих селян?
Але, як то кажуть, хто шукає, той завжди знайде – охочий зробити подарунок своїй коханій знаходив усілякі способи.
Яким подарункам раділи дівчата
У 19 столітті ніхто, як правило, не розповідав про свої почуття відкрито. Чоловіки довго привертали уваги дівчат, ввічливо роблячи компліменти та з усіх сил намагалися завоювати гарне ставлення до себе. На залицяння могли йти тижні або навіть місяці. Нерідко доводилося занурюватися у творчість і шукати в собі приховані таланти, аби усунути конкурентів у вигляді інших залицяльників.
Чоловіки писали своїм жінкам любовні листи. Ця тенденція вперше з’явилася в Європі та поширилася досить швидко. Листи були скоріше схожі на головоломки із таємним посланням. Чоловіки в них вказували номер сторінки в книзі, про яку знали обидва (наприклад, ця книга могла раніше обговорюватися ними чи бути чиєюсь улюбленою). На зазначеній сторінці в книзі, дівчина могла прочитати певні романтичні рядки про кохання. У самих листах чоловіки також викладали свої почуття, використовуючи найкрасивіші слова, які тільки знали. Лист міг бути дуже коротким або складатися з кількох сторінок.
Дівчата, своєю чергою, теж могли зробити подарунок на згадку. Найчастіше це було невелике пасмо волосся. Чоловіки вкладали їх у свої медальйони або зберігали біля натільних хрестиків.
Щодо дорогоцінних прикрас, то були деякі обмеження. Наприклад, обручку своїй дамі міг подарувати тільки чоловік або майбутній чоловік, який перебуває у статусі нареченого. Приймати брошки чи браслети дівчина могла лише від добре знайомих та близьких людей, але ніяк не від приятелів. Сережки могли дарувати лише батьки, хрещені батьки чи члени сім’ї.
Дарували подарунки слугам, які мешкали в одному будинку з господарями. Це могли бути і дорогі прикраси, і цінні речі, якщо господарі могли собі це дозволити.
Подарунки, привезені здалеку, високо цінувалися дівчатами. Ними могли ставати книги (рідкісні видання або іноземною мовою) або засоби догляду (наприклад, ароматне масло або косметичний засіб).
