Одеситка Тетяна Гуцу та її Міжнародний зал гімнастичної слави

Літо 1992 року було відзначено тим, що під небом Барселони зібралося близько десяти тисяч спортсменів зі 196 країн світу. Іспанія приймала ювілейні, двадцять п’яті, Олімпійські ігри сучасності. Більше на odessitka.info.

Доріжкою олімпійського стадіону йшла одна команда не така, як решта. Це була об’єднана збірна, зібрана зі спортсменів колишніх республік СРСР, а на той момент – вже незалежних держав. У лавах збірної була ледь помітна одна спортсменка – 15-річна Таня Гуцу. Незважаючи на свій юний вік, вона належала до фаворитів змагань.

Тетяна народилася в Одесі, багатій на свої гімнастичні традиції. Досить згадати подвійну олімпійську перемогу у Римі (1960) Маргарити Ніколаєвої.

У свої шість років стопами першої олімпійської чемпіонки з Одеси вирушила Таня. Пов’язаний такий вибір був з тим, що у 1980 році тато дівчинки подарував їй найціннішу на той момент іграшку – фігурку олімпійського ведмежа, символу Олімпіади-80. Побачивши подарунок, Тетяна твердо заявила батькові, що обов’язково стане олімпійською чемпіонкою, через 12 років вона здійснила мрію, причому – двічі.

Тані пощастило із тренерами. Таміла Євдокимова та Віктор Дикий одразу ж визначили талант дівчинки, а тому почали приділяти особливу увагу, що позначилося на результатах. Вже 1988 року юну одеситку включили до складу головної команди країни, що означало участь у тренуваннях і, якщо все складеться, у змаганнях із такими зірками, як, наприклад, Ольга Стражева із Запоріжжя – олімпійська чемпіонка того року.

З 12 років Тетяна рідко з’являлася у рідному місті, проводячи більшу частину життя на тренуваннях та зборах. Навчатися доводилося практично заочно, але тренери контролювали академічні результати. Неосвіченим спортсменам у збірній місця не було.

1991-й – рік світового визнання юної одеситки

У 1990 році в Мінську проходив чемпіонат СРСР зі спортивної гімнастики у багатоборстві, де 14-річна одеситка здобула “срібло”, потім повторила успіх у програмі багатоборства Кубка СРСР. А в грудні того ж року на всесоюзному турнірі у вільних вправах посіла друге місце.

Ще через рік Тетяні Гуцу прийшло визнання на найвищому рівні: вона стала абсолютною чемпіонкою країною і переможницею Кубка СРСР (багатоборство); їй дісталося “золото” чемпіонату Союзу у вправах на брусах та “срібло” в опорному стрибку та вільних вправах.

Головні результати цього року відбулися на першості світу. Вперше Тетяна побувала у США та підкорила своїм виступом публіку Нового Світу. В Індіанаполісі вона стала однією з найяскравіших зірок жіночого турніру. Наша землячка виборола три медалі, одна з яких була золотою. У період підготовки до олімпійського турніру в Іспанії це була вагома заявка на місце у збірній.

Одна з перших олімпійських чемпіонок незалежної України

На іспанській Олімпіаді Гуцу знову не було рівних у двох видах програми (багатоборство та бруси). Ще в скарбничку Об’єднаної команди вона додала “срібло” та бронзу. Таким чином, вона увійшла до “десятки” атлетів, які завоювали на тій олімпіаді найбільше медалей. Олімпійські ігри на Піренейському півострові стали для неї, на жаль, останніми. Після цих змагань Тетяна вирішила перейти на тренерську роботу.

Вона переїхала до Америки, де оцінили її досягнення та досвід у змаганнях найвищого рівня. Під її керівництвом у спорті з’явилося багато нових зірок гімнастики. Тетяна є засновником школи гімнастики у Новому Орлеані та Мічигані. Регулярно проводить семінари та майстер-класи, які приносять їй вагомі прибутки.

Днями ім’я абсолютної олімпійської чемпіонки ОІ-92 у столиці Каталонії було включено до Міжнародної зали слави гімнастики.

.