Історія одеситки Марії Біюль, яка перераховує пенсію української армії

З початком повномасштабних військових дій на нашій землі, величезна кількість одеситів, незалежно від віку, професії та соціального становища, вирішили допомагати та підтримувати рідне місто всіма доступними способами. Хтось пече хліб, інші готують гарячі обіди, шиють одяг для військових, збирають і розвозять гуманітарну допомогу, допомагають переселенцям та біженцям, доглядають тварин, які залишилися без господарів, виготовляють численне спорядження для наших бійців і багато чого іншого, не говорячи вже про те, що дуже багато хто пішов добровольцями на фронт і в територіальну оборону. Далі на odessitka.

Одеські центри волонтерів активізували свою діяльність, як, здається, ніколи до цього.

Навіть літні люди також не можуть стояти осторонь, і намагаються в міру своїх сил та можливостей також брати участь у допомозі нашим захисникам та забезпеченні іх всім необхідним та потрібним.

Марія Біюль, вісімдесяти чотирирічна одеситка, одна з таких. Все своє дитинство жінка провела у гетто Балти. Про батьків у неї немає жодних спогадів – батько загинув під час бою, а мама була вбита на очах у власної доньки на території табору.

Сьогодні одеситка переживає вже другу війну у своєму житті.

У нашому матеріалі, з посиланням на УСІ та 7 канал, ми розповімо про те, як жінка переживає період нинішніх військових подій, а також як вона допомагає нашим бійцям.

Повторення історії та почуттів

За спогадами жінки, упродовж усієї війни вони не покидали гетто, де з них знущалися. Проте, за словами одеситки, те, що вона бачить зараз, не входить у жодні рамки, і якби вона мала таку можливість, то сама пішла б боротися з ворогами.Для її мами тортури завершилися тоді, коли Одеса була звільнена від фашистів – вона отримала постріл у голову прямо на очах своїх дітей.

За припущеннями Марії, у Бучі було щось схоже, коли росіянами, як колись німецькими фашистами, зачищалася територія перед тим, як піти.

За словами жінки, їй судилося все це пережити ще в дитинстві, тому коли вона знову бачить це, її серце просто стискається, і без таблеток неможливо існувати.

Фінансова допомога

Одеситка зізнається, що має гарну пенсію, тому вирішила перераховувати всі кошти української армії. А ще якщо почнеться мародерство, вона готова стояти на захисті свого будинку.

Щоразу, коли чуєш подібні історії, в голові знову і знову виникає думка про те, що одесити є воістину непереможним народом, стійкістю, силою волі, відвагою і великодушністю яких можна просто позаздрити. Ці люди не розуміють, як можна втекти від небезпеки, адже для них це принизливо. Натомість вони будуть робити все можливе для того, щоб бути корисними, а також підтримувати оточуючих у період чергового непростого часу, не втрачаючи віри в те, що все обов’язково буде добре, світлі дні знову повернуться, а безкрайнє мирне небо знову простягатиметься над рідним містом Одесою та нашою прекрасною, улюбленою та неодмінно вільною країною Україною.

Фото: УСІ