Одеський бренд жіночого одягу Issа Рlus організував проект, у якому взяли участь сміливі одеситки, які вирішили незважаючи на війну, залишатися вдома та допомагати рідній країні.
За словами засновників бренду, саме одеситки надихнули їх продовжувати виробництво та створювати гарні моделі суконь. Далі на сайті odessitka.
Попри те, що війна призупинила продажі, одеситки писали представникам бренду в соцмережах, тому попит на жіночий одяг потихеньку став відновлюватися. І, що найголовніше, переважно жінок цікавили сукні.
Компанія була приємно вражена таким настроєм одеситок, тому було прийнято рішення про відновлення роботи.
Засновники бренду вирішили, що якщо наші жінки настільки сміливі, що замовляють сукні у воєнний час, то вони мають проявити сміливість і продовжити роботу, тим самим підтримуючи економіку рідної країни.
У нашому матеріалі, з посиланням на culturemeter.od.ua, ми розповімо про одеситок, які є доказом того, що сила нашої країни в наших жінках.
Дівчина, яка відчуває особливий зв’язок із Одесою
Одеситка Авеліна Цеховалова є джаз-співачкою, викладає дитячий вокал, а також грецьку та англійську мову. Також дівчина є кандидатом політичних наук.
Ми поділимося з вами кількома фактами, які підтверджують сміливість одеситки залишатися рідній Одесі, підтримувати її та допомагати їй.
- Бажання залишатися вдома
Дівчина стверджує, що ніхто ніколи не може сказати, що Одеса є малоросією. Тому що Одеса є частиною України. Адже ми належимо до неї не лише територіально, а й ментально. Зрештою, ми навіть вдихаємо українське повітря.
За словами Авеліни, з першого дня війни, коли вся Одеса прокинулася від звуків вибухів, а на вулицях міста почали з’являтися протитанкові їжаки та інші оборонні пристрої, вона чітко усвідомлювала, що має залишатися вдома. Ось і зараз дівчина продовжує залишатися в Одесі і не збирається нікуди звідси їхати. Адже вона відчуває неймовірний зв’язок із рідним містом, а також упевнена в тому, що принесе йому чимало користі.
- Яка роль жінки в наші дні?
За словами Авеліни, роль жінки є дуже серйозною, і справа не стосується фемінізму, а самої течії життя – жінка повинна нести світло, красу, тепло, затишок і радість.
Тому кожна з нас робить багато, просто ми навіть самі цього не помічаємо.
Робота, ведення домашнього господарства, волонтерство – це те, чим займаються сьогодні усі одеситки. Навіть найменших мешканок Одеси можна нерідко побачити у багатьох одеських волонтерських центрах (зокрема, на площі Дерев’янко), де вони також намагаються допомагати нашим військовим.
І це доводить нашу національну гідність та ідентичність.
Дівчина розповідає, що колись в Одеському національному університеті імені Мечникова проходила міжнародна конференція, в якій брали участь німецькі вчені.
Так ось вони тоді казали, що національну ідентичність формує економічний добробут держави. Як виявилося, це дуже мудра та правильна думка. І з 24-го лютого в цьому вже встигли переконатися дуже багато людей.Тому якщо кожен одесит щодня думатиме про те, як він може допомогти сьогодні своїй країні, яку суму він може переказати на благодійність. А якщо все це ще підкріплюватиметься любов’ю до країни, виходячи з культурного фронту, тоді нам точно будь-яка війна не страшна.
Співробітниця одеського музею
Одесита Катерина Єргеєва є екскурсоводом в Одеському науковому літературному Музеї.
Ми поділимося з вами думками Катерини про війну, про роль жінки у воєнний час та про зміни в роботі одеситки.
- Перші відчуття на початку війни
За словами Катерини, вона назавжди запам’ятала день, коли почалася війна. Тим більше, що це сталося перед її Днем народження, який вона планувала провести досить яскраво.
Одеситка каже, що всередині в неї змішалися шок та впевненість у тому, що все закінчиться дуже швидко, бо в європейській країні 21-го століття не може бути кровопролитна війна. Як виявилося, такі сподівання були надто наївними.
- Жіноча роль у воєнний час
На думку Катерини, в світі роль жінок сильно зросла. Адже жінки захищають країну від ворога, волонтерять, дбають про близьких, працюють. І при цьому не забувають бути прекрасними і ніжними.
Але жінці важливо не забувати про належний рівень свого емоційного стану, тому що жіночі емоції здатні мати вплив на навколишній світ. Жінки дають та створюють життя. І наші солдати сьогодні воюють за нашу перемогу та за наше життя.
- Зміни в професійному житті
Катерина є співробітником Одеського наукового літературного Музею і зміни вона відчуває доволі сильно. Адже це літо є першим у її житті, коли в неї багато вільного часу, а екскурсії та туристи майже відсутні. Все це посприяло зміні внутрішнього стану одеситки та колосальній переоцінці цінностей.
Багатогранна особистість
Ксенія Логінова є одеським блогером, волонтером, актрисою та громадським діячем.
Дівчина також поділилася своїми думками про війну, волонтерство та жінок.
- Думки в перший день війни
Одеситка розповідає, що прокинулася від дзвінка свого нареченого, який і повідомив їй про початок війни. Це привело дівчину в справжній шок, адже вона довгий час просто повірити не могла, що це може стати реальністю, і звуки за вікном це не галас із найближчого будівництва, а вибухи!
За словами Ксенії, їй досі іноді здається, що вона перебуває в якомусь страшному сні, і все це відбувається не з нею.
- Українські жінки та волонтерство
Для одеситки наші жінки – це справжні фантастичні героїні.
Війна “познайомила” її з багатьма сильними жінками, які не перестають допомагати нашим військовим. І неважливо чи народилися вони в Одесі, чи приїхали до нашого міста, рятуючись від жахів війни, – всі згуртувалися, заради однієї мети, і всі проявляють величезну силу волі, сміливість та витримку.
Ксенія також є частим гостем одеських волонтерських центрів, де вона активно допомагає українським солдатам, надаючи їм амуніцію, медикаменти та продуктові набори.
Окрім цього, дівчина підтримує одеські центри біженців, одиноких пенсіонерів та багатодітні сім’ї.
Онучка знаменитого художника
Лінда Страутман є одеським галеристом. Дівчина заснувала відомий одеський благодійний фонд “Галерея Дім Художників”, який підтримує одеських котиків, забезпечуючи їм харчування та безпеку.
- Про емоційний баланс
Дівчина зізнається, що від початку війни її рятувало те, що вона йшла на одеське узбережжя та на Трасу здоров’я, де вона годувала бездомних котів та собак. Також Лінду дуже підтримує її робота, яка пов’язана з мистецтвом.
- Про повоєнні плани
За словами Лінди, перше, що вона зробить – це відвідає Нову Каховку. Адже там знаходиться галерея, яка носить ім’я її дідуся. Альбін Станіславович Гавдзінський був Народним художником України. У галереї зберігається близько трьохсот його робіт, які не можна зустріти в Одеському художньому музеї, і дівчина мріє знову їх побачити.
Фото: culturemeter.od.ua
