Із силою та стійкістю зазвичай асоціюються чоловіки. Стереотипне сприйняття жінки ж має на увазі конструювання образу ніжної, обов’язково зовні привабливої для протилежної статі, покірної або ж до допустимого ступеня норовливої пані, яка здебільшого грає роль прикраси і може реалізувати себе тільки у конкретних сферах, типу мистецтва або педагогіки.
Для тих, хто досі вважає, що покликання Жінки — це Kinder, Küche, Kirche (нім: діти, кухня, церква), та основні Її інтереси — макіяжі, платтячка та флірт, то ось «погані» новини: ми живемо у XXI столітті, коли технології і трансформація свідомості дають нам можливість поглянути на життя жінок, які далекі від стандартизованого образу.
Навіть у ті часи, коли сексизм був повсюдним і вважався просто нормою, були жінки, які робили величезний внесок у суспільство завдяки своїй силі духу і «мужній» стійкості. І зараз ми поговоримо саме про жіночну стійкість.
Морячка, яка не поступалася нікому — Берта Рапопорт
Про цю велику жінку вже сказано дуже багато, але яка вона з психологічної точки зору?
Це смілива особистість, яка не боялася ні труднощів, ні повсюдного осуду. Навіть зараз існує стереотип, що морська справа і професії капітанів, матросів і судноремонтників — це чисто чоловіча прерогатива. Ще й цей вислів «Жінка на борту — до біди»… Хтось і зараз так говорить.
Уявіть, як було пані Рапопорт, враховуючи, що вона (ще й єврейка за національністю) народилася у 1914 році і вже тоді вирішила, що пов’яже своє життя з морем. Незважаючи на категоричну незгоду зі своїми батьками, перша одеська капітанка все одно надійшла в Одеський морський технікум. Батьки так і не підтримували її по життю з цим рішенням, а до цього ще додалися однокурсники чоловічої статі у стовідсотковому складі, які дозволяли собі сміятися над майбутньою капітанкою.
Недружнє, аж до ворожості оточення розвинуло у жінці такі риси характеру, які стереотипно жінкам не притаманні: вона була жорсткою і непохитною, одним поглядом і жестом змушувала себе слухатися, не соромилася матюкатися і курити, а нарівні з усім цим була працьовитою, так що ні в чому не поступилась своїм колегам-чоловікам.
Перша жінка-судноводій, перша жінка-старпом, перша жінка-капітан у водах Чорного моря, вона також пережила репресії і гоніння за національною ознакою. Нагадаємо, що пані Рапопорт була єврейкою, тож часи Другої світової були для неї періодом постійної небезпеки. Берта все ж потрапила у нацистський полон, але вижила, і після цього — жахливої травми, яка повинна зламати людський дух — повернулася до роботи, тепер диспетчеркою портфлоту.
Висновок: це один з найяскравіших прикладів справжньої жіночої сили. Берта брала бика за роги не стереотипною жіночою чарівністю, а своїми руками, хоч з неї і сміялися, і гнали її. Їй притаманні міць, стійкість, впевненість в собі, зважливість, владність і холодність — і чому б цьому не бути жіночними якостями?
Згадка характеру пані Рапопорт
(на фото: автор, який згадував діячку)
По суті, психологічний портрет пані Рапопорт вперше склав письменник Аркадій Хасін, який познайомився з Бертою у 1949 році. Він увічнив її образ у творі «Поріднена з морем», що увійшло до збірки «Море на смак солоне». Пан Хасін був настільки вражений характером жінки, що беззаперечно слухався її: одного разу вона махнула рукою, мовляв, за мною, і він просто пішов за новою знайомою (а куди вони попрямували, він не запитав).
Не просто графська дружина і чиясь там фаворитка — Єлизавета Воронцова
Дуже часто, розповідаючи про біографію цієї жінки, ми звертаємо увагу на те, за ким вона була заміжня, які у неї самої були фаворити, на всякі інтриги і те, чи були її діти все ж від першого чоловіка чи ні, зустрічалася вона з Пушкіним і крутила з ним романтику і бла-бла-бла — все це є не більше ніж частиною життя (а іноді просто плітками) і до досягнень ніякого відношення не має. А що досягненням є, так це те, що ця жінка активно займалася просвітою і меценатством.
Разом зі своїм супутником по життю, графом Воронцовим, графиня займалася благодійністю. Свої сили вона направляла на те, щоб зробити життя одеситок краще (і сама вона була головуючою Жіночого благодійного товариства), також допомагала дітям і створила притулок для малолітніх, організувала школу для людей з інвалідністю по слуху, відкрила лікарню спеціально для тих, хто не міг дозволити собі дороге і повноцінне лікування, у цілому боролася з бідністю.
Масштаби діяльності графині
Незважаючи на незліченне багатство, пані Воронцова була аж ніяк не Скруджем в жіночому образі: вона буквально «влила» в Одесу 3 мільйони рублів, які і за сьогоднішніми мірками є немаленькою сумою, а тоді це було не просто багатство, а капітал, на який могло жити кілька поколінь. Після смерті чоловіка пані Воронцова відсторонилася від світських гулянок і пліток, продовжила займатися благодійністю, так що її можна вважати білим ангелом Одеси.
Тут у нас образ щедрої пані: теж стійкої, емпатичної і світлої; це жінка, яка врятувала величезну кількість життів, тож її можна вважати архетипом чесноти та гідності.
Демонічна авантюристка — Кароліна Ржевуськая
Якщо попередні дві дами досить знамениті, то ім’я пані Ржевуської (Собаньскої) звучить куди рідше. Видана заміж за батьківською домовленістю у непристойно молодому віці, вона після народження дитини вже жила окремо від чоловіка і займалася своїми важливими справами — у авантюристки був свій салон.
Особистість цієї дами захопила Пушкіна і частково вплинула на його творчість (а яка жінка на його творчість не вплинула?), але насправді любовні інтриги, розлучення і сходження не є так важливі, як той факт, що ця жінка була таємним агентом царського уряду. А саме, пані Ржевуська-Собаньска допомагала генералу Вітту по частині інформації, поки він був на службі як контролер революційних організацій.
Ця жінка входила у довіру й обманювала заради своєї вигоди, мала стійкі політичні погляди і не відмовлялася від своєї віри (була католичкою). Шкодила вона своєю діяльністю країні чи ні — вже не так важливо, враховуючи, наскільки давно це було. Але що важливо, так це образ самої інтриганки: теж сміливої, такої, що не боїться осуду, розумної і виваженої; скільки б її особистість не перемелювали злі язики, вона не схиляла голови і ні про що не шкодувала — і жодна жінка не повинна шкодувати про свою силу і міць.
