Одеське краєзнавство посідає особливе місце у житті нашого міста. Ця сфера діяльності стала справжньою наукою, якою займаються люди, закохані в Одесу, її старовину. Ретельно, крок за кроком вони вивчають життя видатних особистостей, які коли-небудь жили в Одесі. Темі одесознавства присвячені спеціальні відділи двох наукових бібліотек. Цю ж тему відбито в багатьох районних та шкільних бібліотеках. В Одесі, не дивлячись ні на що, люблять вивчати та шанувати її історію.
Окремим пластом науки про Одесу є вивчення життя та діяльності знаменитого поета О.С. Пушкіна. Як відомо, цей видатний художник слова жив у нашому місті під час свого південного заслання. Особі поета та його одеського періоду присвятили свої праці та дослідження багато людей, які представляють різні сфери діяльності. У цьому контексті не можна пройти повз особистість З.А. Бориневич-Бабайцева. Більше на odessitka.info.
Початок наукового шляху
У середині 1920-х років вона прийшла на роботу до Одеського інституту народної освіти, в який було трансформовано колишній Імператорський університет. У 1930-х роках вона працювала на філологічному факультеті. У педагогічному складі факультету вона залишалася в роки німецько-румунської окупації.
Робота в Королівському університеті, як тоді називався найстаріший виш Одеси, була видимою стороною життя одеситки. Іншою частиною її діяльності в Одесі стала допомога нашим підпільникам. Цей подвиг був відзначений трьома медалями, у тому числі “Партизану Вітчизняної війни”.
Після визволення Одеси Зоя Антонівна увійшла до складу колективу, який зайнявся дослідженням творчості Пушкіна. У рік святкування 150-річчя від дня народження поета завдяки зусиллям З.А. Бабайцевої, був відновлений статус Пушкінської наукової комісії, стали видаватися численні праці. З 1950 по 1972 роки вона очолювала цю комісію. У 1960-ті роки в Одесі було створено Пушкінський літературний музей, директором якого стала її колега М.К. Острівська. Місцем для відкриття музею було обрано будинок № 13 на вулиці, що мав ім’я поета. Саме в цьому будинку він провів більшу частину своїх тринадцяти одеських місяців.
1963 року одеські пушкіністи відзначили 140-річчя початку перебування поета в нашому місті. З 28 червня до 1 липня 1963 р. одеські філологи провели конференцію, на яку з’їхалися шанувальники його творчості з усього півдня України.
Відкрив конференцію доцент Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова А.В. Недзведський. З окремою доповіддю виступила Зоя Антонівна, яка наголосила на важливості складного року життя Пушкіна для його ідейного зростання та розвитку його таланту.
Одеський рік життя поета, зазначила вона, майстерність його творчості та чарівність його особистості багато в чому визначили загальний розвиток як російської, так і національних літератур, зокрема української та молдавської.
Оцінка науково-краєзнавчої діяльності та послідовники краєзнавиці
Будинок вчених, де працює Пушкінська комісія
1968 року побачило світ видання, присвячене сторіччю Одеського державного університету. У ньому особливе місце зайняв фрагмент, присвячений Зої Антонівні. У книзі зокрема приділено увагу на широту її наукових інтересів, пов’язаних із творчістю Пушкіна, Чехова, інших письменників, багато з яких бували в Одесі. Автори вказують на те, що її лекційні курси та друковані праці, присвячені Пушкіну, користуються особливою популярністю. І нарешті, високо оцінюються її дослідження “Овідієв цикл пушкінської лірики” та “Лірика Пушкіна південного періоду”.
Після того, як Зої Антонівни не стало, життя та творчість О. Пушкіна у різних вимірах продовжили вивчати інші одесити. Тут слід згадати ім’я Олега Йосиповича Губаря, який приділив особистості поета значну частину своїх робіт.
Важливим досягненням варто визнати видання доцентами університету імені Мечникова Л. Гукової та Л. Фоміною словника топонімів, які мають місце у творах Пушкіна. Тут можна зустріти назву нашого міста, яке супроводжується цитатами із творів. Загалом у словнику 930 статей, присвячених Аккерману, Ізмаїлу багатьом містам, селам, горам та іншим географічним об’єктам.
