Піднявся з руїн трапезною для бідних: історія першого жіночого монастиря в Одесі

Найпершим жіночим монастирем в Одесі вважається Архангело-Михайлівський монастир. Звичайно, таку назву він отримав не відразу, та й пережив чимало перебудов, періодів спаду та підйому.

Розташовується неподалік Парку Шевченка, колись це була околиця міста, а в наші дні – центр старої Одеси.

Історія будівлі починається з далекого 1826 року. Більше на odessitka.info.

Побудований громадянами Одеси

Будівництво, тоді ще храму, почалося 1826 року і брали в ньому участь пересічні громадяни міста. 1835 року зі спонсорування одеських благодійників та командуванням Михайла Воронцова – будівлю було збудовано. Храм зводився на честь небесного покровителя Воронцова – Архангела Михайла.

У 1840 році було подано до Священного Синоду проект і рапорт створення, на вже існуючій церкві, перший жіночий монастир на півдні Росії, на що отримали схвалення. Наступного року вже йшло будівництво під керівництвом Михайла Воронцова та його дружини. Після закінчення будівництва, церква мала назву – в ім’я святих праведних Захарія та Єлисавети.

Приносив велику користь

Монастир особливо запам’ятався жителям міста, оскільки приносив чималу користь людям та місту. Особливо допомагали недужим і незаможним: годували та надавали медичну допомогу, а також відкрили училище для дівчаток-сиріт.

До 1871 року училище для дівчаток-сиріт перетворили на єпархіальне жіноче училище. Пізніше тут заклали нову будівлю, де влаштували ще один храм. Тут створювали іконописні майстерні, займалися землеробським господарством.

До 1923 року обитель закрили через “контрреволюціонування”, а 1931 – взагалі підірвали будинок, разом із дзвіницею.

Одеський народ не здається

Незважаючи на всі події, віра не покидала одеситів – вони чекали і вірили у найкращі часи. Коли, 1941 року, під час окупації Одеси, впали перепони – почали знову відкривати храми.

1942 року було складено акт передачі монастиря сестрам обителі, а 1944 року – настоятельку монахиню Анатолію звели в ігуменський сан. Тоді, в обителі проживало 70 сестер і всі вони працювали, не покладаючи рук: у лікарні, млині та городі, майстернях і церквах.

Однак у 1961 році знову довелося тяжко – монастир закрили та віддали будівлю під туберкульозну лікарню.

Відродження

Відродження монастиря припало на 1992 рік, проте тоді він був у жахливому стані: напівзруйновані корпуси, дерева росли через дах, що прогнив.

Опікуванням архіпастиря Одеси Високопреосвященнішого митрополита Агафангела – почалося відновлення.

1995 року він звів матінку Серафиму в сан ігумені та благословив на праці настоятельки Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря – розповідає “Википедия”. Довелося, чи не наново відновлювати будівлю монастиря.

Після успішного завершення будівництва – роботу монастиря було відновлено. Збудували “Будинок милосердя”, де могли дати притулок нужденним, а ще, на території відкрили дві каплиці.

Обитель багато значення надавала благодійності: допомагала дитячим навчальним закладам, годували бідних, відкрили школу духовної освіти, православну бібліотеку зі старовинних та нових книг.

У 2004 році відкрили та освятили музей “Християнська Одеса”, де регулярно проводять виставки та заходи на будь-який вік.

2008 року відкрили пам’ятний знак, присвячений Хрещенню Русі.

У монастирі існує Одеська духовна семінарія: церковна лавка, майстерні, а також золотошвейне, церковне художнє, іконописне шиття.

26 січня 2012 року з дозволом Священного Синоду Української Православної Церкви – відкрили два монастирі: Свято-Вознесенський в Одесі та Свято-Різдво-Богородичний у селі Баранове (Одеська область). Там діють храми.

Монастир багато чому завдячує митрополиту Агафангелу. Він пожертвував монастирю ікону Божої Матері, позолочене вбрання на престол, будівельні матеріали та кілька машин.

Завдяки йому, навіть у наш час, монастир може приймати по 500 чоловік на день: годувати та надавати медичну допомогу бідним та нужденним.