Фемінізм 一 завжди відкрите та дискусійне питання. Одні вважають, що ця течія потрібна не всюди й занадто переоцінена, а інші – що світ  робить замало для врівноваження прав між чоловіком та жінкою. Історія українських  жіночих рухів може похизуватися вагомими надбаннями у сфері освіти, політики, економіки та ін. Жінки-активістки вступали в боротьбу попри заборони, критику та знецінення. Вони організовували жіночі громадські об’єднання та читальні, де проводилися лекції та дискусії на теми гендерної рівності. Становлення фемінізму в Одесі багато в чому віддзеркалює загальну боротьбу жінок у всій країні за розвиток гендерних ідей. Пропоную ознайомитись з трьома сторіччями одеського звершення справедливості про які в різний час писали дослідники соціології та історії. Більше на odessitka.info.

ХІХ

Початок руху за права жінок в Одесі можна прослідкувати ще у XIX столітті. Про це свідчать газети та часописи тих років.

“Жінка, свідомо одержавши волю, здатна на все світле: у всіх випадках, при всіх умовах, вона рівно буде служити загальнолюдським типом жінки, тому, що одного разу одержавши волю, вона вже не відмовиться від неї та буде вірним представником демократії” – писав «Одеський вісник» у 1860 році. Ця цитата точно описує стан одеського фемінізму тих років. Жінки прагнули змін і невпинно до них йшли. 

 У той же рік в Україні почали відкривати жіночі недільні школи, які одразу набрали популярність. Одеські дівчата теж проявили значну зацікавленість у навчанні  в недільних школах. Факт їх зацікавлення не був залишений без уваги місцевими  благодійницями.  Як зауважує Лариса Смоляр у своїй книзі «Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні»,  у 1860 році клопотання про відкриття недільної жіночої школи для навчання грамоти дівчат розпочала домашня вчителька А.Бондаренко, яка на основі офіційного дозволу заснувала недільну жіночу школу при приватному пансіоні. Ще одна одеська недільна жіноча школа при 2-ій гімназії була відкрита у 1861 році добродійками Явдокією Новицькою, Єлизаветою Сакулинською, Катериною Бешлягіною. Жінки – організатори школи взяли на себе зобов’язання з ведення школи та навчання, керуючись співчуттям до освіти дівчат. 

  Певною мірою навчання і діяльність активісток не могли б існувати без головних тогочасних засобів масової інформації — газет. Жіноче питання буквально заполонило світовий періодичний друк 60-х років XIX століття. Важливе значення для утвердження емансипованої свідомості мав «Колокол», що друкувався в Лондоні та нелегально поширювався через Польщу в Київ та Одесу. Це слугувало одним із дзвіночків для створення власної преси з феміністичними редакційними поглядами.

 Загалом, судячи з преси та документальних даних, ліквідація кріпосного права, поширення літератури з питань емансипації, знайомство з західноєвропейською та російською літературою з жіночого питання, обговорення становища жінки в періодичних виданнях суттєво вплинули на процес самоемансипації українських жінок. Це спонукало їх до активних дій на захист своїх прав і інтересів.  

 У 90-х  роках XIX століття разом з благодійними та професійними організаціями почали формуватися жіночі товариства громадсько-політичного та морально-етичного спрямування.Вони остаточно поширились територією України як офіційні об’єднання на початку XX століття.

XX

 У першій половині XX століття рух фемінізму в Одесі почав набувати більшого розмаху. Захист моральних основ суспільства, боротьба з торгівлею жінками та проституцією визначили діяльність Київського та Одеського товариств оборони жінок. Цікавий факт, що одеське товариство утворилося на рік раніше київського. Роки діяльності з 1904 по 1917 рік. Досвід цих організацій, форм і напрямів боротьби з торгівлею жінками є неоціненним скарбом для сучасного жіночого руху. Новим гаслом періоду став вислів “Свобода, рівність всіх перед законом, без різниці статі”, який визначив боротьбу жінок за виборчі права. З 1909 року на території України почали створювати так звані жіночі клуби. 

 Жінки стали активно брати участь у політичному житті та соціальних реформах. У 1917 році, під час Російської революції, феміністки в Одесі активно протестували проти царського режиму та вимагали рівних прав для жінок. Після революції феміністські ідеї продовжували набирати силу. У 1920-х роках у місті з’явилися жіночі організації, які боролися за права жінок у сфері праці, освіти та сімейного законодавства. Одеські феміністки виступали проти політики сексуальної дискримінації та прагнули до рівних можливостей для жінок у суспільстві.

 Для одеської преси цей період відзначився виходом жіночих видань – “Жіночий альманах (1901 рік), та   Жіноча політична газета” (1912 рік).

Друга світова війна

 Ні для кого не секрет, що у період війн жінки теж перебували на полі бою та всіляко допомагали протистояти ворогу. Жінки Одещини не виняток. Історик Лариса Смоляр зазначає, що в розгортання подій оборони Одеси славну сторінку вписав жіночий ополченський батальйон у складі 900 дівчат. Героїчні епізоди пов’язані з участю ополченок в  обороні Севастополя, інших міст України.

  Після закінчення війни одеситки взяли новий курс діяльності ー збереження пам’яті про загиблих воїнів та допомога їх рідним. Були створені фонди підтримки, а наприкінці 90-тих років свій початок взяла щорічна акція пам’яті за ініціативою Одеського комітету матерів загиблих воїнів. Її мета – підтримати морально, а по можливості й матеріально батьків чи найближчих родичів тих юнаків, які не повернулися з армії у мирний час. У  процесі  проведення акцій організацією був встановлений «Сабур-камінь»  (камінь, що вбирає скорботу) та заснований сквер пам’яті «Журавка».

Чорнобильська катастрофа

 Одним з етапів розвитку жіночих рухів стала трагедія на Чорнобильській АЕС. Екологічна забрудненість навколишнього середовища, згубні наслідки Чорнобильської катастрофи обумовили створення мережі жіночих екологічних організацій. Жінок непокоїло не тільки їх теперішнє, але й вплив радіації на майбутнє їх дітей. Тому на території України почали відкриватися різні організації для подолання наслідків як і матеріальних, так і ментальних. У зв’язку з цим в Одесі почала  діяти жіноча екологічно-просвітницька організація «Мати й дитя». 

Наукові здобутки фемінізму

Українки почали активно займатися науковим аспектом феміністичної проблематики наприкінці XX століття. Першим досвідом узагальнення наукових розробок з гендерної проблематики були науково-практичні конференції, проведені на базі Одеської державної академії харчових технологій “Жіночий рух в Україні: історія та сучасність” (1994 р.) та “Жінки України: сучасний статус та перспективи” (1995 р.).

ХХІ

 Феміністичний рух в Одесі продовжує активно розширюватися та розвиватися, завдяки зусиллям небайдужих жінок та підтримці соціальних активістів. Досягнення  і вплив цього руху допомагає людям, які стикнулися з проявами сексизму до себе постояти за свої права. Також Одеса долучається до  всеукраїнської акції «Марш жінок». Представниці виступають за подолання дискримінації та захист прав. До війни остання з таких демонстрацій відбулася під час пандемії, 8 березня 2021 року.

 Ще в місті функціонує філія громадської організації “Асоціація жінок України”. Метою організації є захист жіночих соціальних, економічних, духовних, політичних та інших прав і інтересів.

 Сучасні одеські феміністки лише розширюють свій вплив на соціальні, політичні та економічні засади. І можна сміливо сказати, що вони є справжніми послідовницями української жіночої боротьби за врівноваження прав між чоловіком і жінкою.