Ірина Токарчук: історія тітки Сіми

Історія тітки Сіми, або ж, Ірини Токарчук, розпочалася 20 липня 1959 року, у місті Одеса. Жінка досягла успіху в українському та радянському театрі та кіно, в сумі маючи близько 70 робіт та зйомок у фільмах. Складно було уявити фільм без її участі – вона вміло вписувалася в будь-яку роль. Більше на odessitka.info.

Підкорювати Москву

Мабуть, її батька надихнуло прізвище і він вважав за краще вибрати професію токаря, а мама працювала інженером.

Сама ж Ірина, з дитинства мріяла бути актрисою, виступати на великій сцені та зніматися у кіно. З віку десяти років дівчинка ходила до театральної студії. Проте, коли настав час вступати до вузуу, батьки наполягли на філологічному факультеті. Токарчук послухалася, але не пройшла вступні іспити, після чого вирішила попитати долю у Москві.

Ірині, все ж таки вдалося вступити до ГІТІС – інституту театрального мистецтва, нехай і не з першого разу. Після закінчення інституту дівчина вирушила працювати у Підмосков’ї: то прядильщицею на фабриці, то завідувачем місцевого клубу. Якийсь час грала у театрі, під назвою Оріхово – Зуєве.

Повернення на батьківщину

У 1988 році Токарчук повернулася до рідного міста і влаштувалась в Одеський російський драмтеатр, граючи найрізноманітніші ролі та набуваючи цінного досвіду. Найбільше часу вона приділила виставі “Вій”, граючи центральну роль близько 12 років. Також брала участь у “Одруженні”, “Маленька дівчинка”, “Будинок божевільних”. Їй також пощастило попрацювати у одеському Будинку клоунів.

Переломною та важливою подією у кар’єрі актриси стало запрошення на “Джентльмен – Шоу”. Саме тут народився всевідомий образ тітки Сіми, з одеської комуналки, який приніс жінці чималу популярність. Як розповідала сама актриса, цей образ вона взяла з реального життя:

“Я виросла в класичному одеському дворі, де, щоб втлумачити сусідці, що вона дура набита, треба її перекричати… До речі, одеситки часто зізнаються, що їхні чоловіки люблять мою Симу. Чесно кажучи, раніше я цього не розуміла. Як же так? Адже я постійно шпигаю Яшу, всіляко принижую… Але, мабуть, мужикам подобається, коли це відбувається не з ними, а з кимось іншим “.

Ще один важливий проект – “Маски – Шоу”. Як свідчить Сайт “Штуки-дрюки”, актриса знялася в таких театральних постановках: “Ромео і Джульєтта”, “Отелло”, “Орфей та Еврідіка”.

2014 року отримала почесний знак “За заслуги перед містом”.

Успіхи у кіно

Вперше, Ірина Токарчук з’явилася в кіно у 1983, граючи в “Самотнім надається гуртожиток”.

Успіх не змусив себе довго чекати, і з початку 1990-х, акторка мала за радість грати невеликі ролі, але у багатьох фільмах: “Я люблю”, “Одного разу в Одесі або Як виїхати з СРСР”, “Земля мого дитинства” та інші .

Починаючи в 2000-х, актрису стали сприймати набагато серйозніше, запрошуючи в телесеріали, грати характерні ролі: “Сонька Золота Ручка”, “Рідкісна група крові”, “До побачення, хлопчики”, “Анка з Молдаванки” – і це лише невелика частина списку.

Жила до останнього в улюбленій Одесі

Ірина була одружена з нейрохірургом, з яким познайомилася після вистави, у Києві. Незважаючи на те, що жили вони в різних містах, це не завадило їхньому великому коханню. Вона розповідала, як пишалася своїм чоловіком, навіть на відстані.

Жінка не хотіла покидати Одесу, щиро любила південну столицю.

Коли місту виповнилося 220 років, актриса сказала:

“Я дуже щаслива, що народилася і живу в цьому місті. Одеса — найкраще, найвеселіше, сонячне, затишне та позитивне місто, і я бажаю їй залишатися такою ж завжди! А жителям Одеси треба більше сміятися і радіти, навіть коли здається, що дуже страшно. Адже сміх — наша зброя. Тоді й проблем у нас буде набагато менше” – розповідає Сайт “Сегодня”.

25 січня 2021 року Ірина Токарчук померла від серцевого нападу у своєму улюбленому місті.