Дві видатні співачки: Ольга Благовидова та її найкраща учениця Бела Руденко

Одеську школу музики знають та цінують у всьому світі. Представники різних жанрів та напрямків музичної творчості прославили місто та країну на багатьох фестивалях та конкурсах. Багато хто з них створив свої творчі школи.

Серед тих, кого знають у всьому світі, переважно представники чоловічої частини суспільства. Але, дивлячись на музичні процеси нашого міста, не можна не визнати заслуг одеських дам, серед яких важливе місце оперна співачка Ольга Благовидова.

Попри наявні стереотипи, що, як правило, таланти розкриваються повною мірою в столицях, талант Ольги Миколаївни виявився повністю в Одесі. Крім того, до нашого міста вона приїхала, залишивши саме столицю тодішньої імперії Петербург. У тому ж місті, коли дівчинці було 4 роки, вона здобула свої перші уроки гри на фортепіано. Більше на odessitka.info.

З Пітера до Одеси за любов’ю й визнанням

В Одесі, куди переїхала родина, десятирічна Ольга опинилася у 1915 році. Бажаючи присвятити себе музиці та володіючи хорошими природними даними, 1921 р. дівчина стає студенткою вокального відділення музично-драматичного інституту Одеси. Здобувши академічну освіту в класі професора Ю. Рейдер, вона служила у кількох театрах країни, у тому числі була солісткою Великого театру Союзу РСР (1928-1931 рр.). Про таке мріяли та мріють багато хто.

На початку 1930-х років. О.М. Благовидова повернулася до Одеси, де 1932 р. працювала солісткою Одеської опери. У роки антифашистської війни, перебуваючи в евакуації, вона дарувала свою творчість мешканцям Казахстану. Після війни виконавиця повернулася до Одеси.

У 1948 р. розпочалася педагогічна діяльність Ольги Миколаївни, яку вона поєднувала роботою на сцені. У її репертуарі були різноманітні ролі, які передають різні характери. Вона виконувала партію Кармен в однойменній опері Ж. Бізе, Графині в “Піковій дамі”. Довелося їй бути Терпілихою в україномовній опері Миколи Лисенка “Наталка Полтавка”.

У 1951 році вона повністю присвятила себе роботі в Одеській консерваторії, викладаючи курс сольного співу. Її прекрасна освіта, здобута у цих стінах, багатий досвід практичної роботи на сцені, оперний та камерний репертуар, сформували у ній вдумливе ставлення до професії.

Фахівці відносять О.М. Благовидову до тих тим музичних діячів, які стали новаторами в цій галузі мистецтва. На їхню думку, вона стала ініціатором цілісного підходу до системи музичної вокальної освіти з урахуванням та використанням як традицій української школи академічного співу, так і найкращих зразків творчості європейських майстрів співу. За роки своєї роботи О. Благовидова виховала велику кількість добрих фахівців галузі педагогіки. Її вихованцями стали багато музикантів. Тут цікаво звернути увагу на той факт, що цей педагог стала єдиною в Союзі РСР, у якої троє вихованців стали володарями перших премій на престижному конкурсі світового рівня ім. Чайковського. У тому числі – майбутній ректор консерваторії М. Огренич (1970 р.).

Дівчина Бела з невеликого робітничого селища

На початку 1950-х років із селища Антрацит (тоді – Ворошиловградська обл.) приїхала дівчина з досить частим одеським ім’ям Бела. Дівчину із селища, населення якого навряд чи доходило до 25 тисяч жителів, манив світ опери, вело прагнення виконувати найкращі партії в операх.

Мрія Бели збулася: вона стала студенткою Одеської консерваторії, в якій потрапила до класу педагога та великого майстра своєї справи Ольги Миколаївни Благовидової. Треба сказати, що їй пощастило!

Роки навчання пролетіли швидко і випускниця престижного вишу Бела Руденко блищить на сцені Одеської опери, як колись її вчитель. І тут на неї чекав успіх. Вже наступного року вона почала співати з Київською оперою, а наприкінці 1950-х років відзначилася чудовими результатами на музичних фестивалях у Москві та Тулузі. З приводу першого заходу жодних складнощів чи питанням немає: фестиваль, хоч і столичний, але все ж таки внутрішньонаціональний. Що ж до Тулузи, поїздкою до капіталістичного світу всіх ретельно перевіряли з побоюванням, щоб співаки, спортсмени та інші непересічні люди повернулися до СРСР. Бела Андріївна повернулася, 1960 року.

Того ж року 27-річну співачку чекав новий успіх. Її запросили взяти участь у Декаді українського мистецтва у Москві. Там її було вшановано званням “Народна артистка СРСР”.

За довгі роки роботи на сцені, а потім і у студентських аудиторіях Б.А. Руденко з теплом та добротою передавала свій досвід новим поколінням виконавців.