В Одесі та Одеській області є безліч православних святинь. Це чудодійні ікони, мощі святих, ковчеги зі святими частинками, камінь від Гробу Господнього. Є у нас храми, до яких сходяться паломники з усієї країни, є монастирі, скити, каплиці. Одні з них дуже старі, існують буквально з перших років розвитку міста. Є й нові, збудовані вже за часів української незалежності.
Одним з новостворених є монастир для жінок та дівчат в Іванівському районі. Село, де він розташований, називається Білка. Освячений на честь ікони Богородиці “Всіх Скорботних Радість”. Більше на odessitka.info.
Виникнення монастиря
На початку нового тисячоліття уродженець села архімандрит Лукіан задумав будівництво тут храму, присвяченого Святій Трійці. У 2003-му році було розпочато його будівництво. Сюди для несення послуху з обов’язками сестри-господарки та викладача Недільної школи була направлена черниця Єлисавета. Тоді ж виникла ідея створення у цьому селі жіночого монастиря.
Справа створення нової обителі не швидка, проте поступово ідея ця стала втілюватися в життя. Одеська єпархія відкупила землі для майбутнього монастиря. Обитель отримала в дар гостьовий будинок, адміністративну будівлю колишнього колгоспу, було організовано будівництво трапезної, ремонт аварійної будівлі дитячого садка. Володіння майбутньої обителі поступово набували житлового та доглянутого вигляду.
У 2010-му році територія прийдешнього монастиря була прикрашена скульптурним зображенням Богородиці «Всіх Скорботних Радість».
Новий монастир був офіційно зареєстрований у серпні 2011 року. Настоятелькою була призначена ігуменя Єлисавета, і це цілком закономірно, тому що ця послушниця доклала багато зусиль для того, щоб ідея створення монастиря стала реальністю.
У 2012-му році на освяченому місці монастирської території було закладено капсулу з часткою святих мощей, що ознаменувало початок будівництва Престольного храму. Для вірян це була значна подія, яка означала урочистість православ’я в цих благословенних місцях, милість Божу та заступництво Цариці Небесної.
Як і чим живуть черниці
Життя послушниць та черниць просте й невигадливе. Окрім дотримання всіх належних обрядів та ритуалів, передбачених монастирським статутом, жінки працюють у майстернях та на присадибному господарстві. Сестри використовують навички, здобуті у світському житті, тому тут є різні майстерні. У швейному виготовляють одяг, у керамічному — посуд, церковне начиння, розмальовані великодні яйця, інші предмети, які відвідувачі можуть придбати як сувеніри на згадку. Є тут і скульптурна майстерня, вироби її також варті уваги. Вручну виготовляють та красиво запаковують мило. Склад в нього натуральний, його також можна придбати.
Продукти сестри не купують, все дає город та маленька ферма. Влітку їдять свіжі овочі, на зиму заготовляють консервацію. Завдяки кільком коровам на столі завжди є свіжі молочні продукти. Дбайливо й уважно доглядають черниці за своїми корівками — адже це справжні їхні годівниці. На кухні готують їжу, випікають хліб.
Територія монастиря дуже доглянута, красива, зелена. Тут затишно та свіжо. Хочеться зупинитися, сісти та задуматися про вічне…
У монастиря є свої святині, якими черниці пишаються та бережуть. А ще на території є святе джерело, яке так і називається “Живоносне”. Ігуменя та сестри запрошують усіх охочих відвідати їхню обитель, подивитися храми, випити води, подякувати нашим небесним заступникам та покровителям…
Дістатися монастиря можна від автостанції “Привоз”, до села Білка ходить рейсовий автобус.