Ах, це весілля: як проходили одеські весілля у XIX столітті

У сучасному світі поняття “весілля”, його традиції та проведення значно відрізняються від тих, що були кілька століть тому. У наші дні церемонія одруження, святковий бенкет, фотосесія – все це проводиться навіть не за один день, а часом і за кілька годин. Весільних традицій дотримуються рідко, особливо у великих містах.

Декількома століттями раніше, провести весілля за всіма традиціями – було обов’язковим до виконання. Варто зазначити, що у 19 – першій половині 20 століття весілля проходило у всіх регіонах практично однаково: українці дотримувалися тих самих звичаїв. У кожному регіоні, звичайно, були свої відмінності, наприклад, у вбраннях чи святкових стравах, але вони були мінімальними. Більше на odessitka.info.

Як проходило одеське весілля? Яких весільних традицій дотримувались в одеському регіоні?

Підготовка до весілля

Як і в багатьох інших регіонах, весільний обряд ділився на три етапи: передвесільний, весільний та післявесільний.

Передвесільний етап обов’язково складався зі сватання: треба знати, чи погодитися дівчина вийти заміж за хлопця. Свататися приходили батьки нареченого (також дідусь, брат, друзі молодого). Найцікавіше, що дівчина прямо не відповідала, чи згодна вона вийти заміж: якщо вона мовчки виносила на тарілці гарбуз (як-то кажуть в Одесі) – то це беззастережно свідчило про відмову. Якщо молода винесе рушник – це означало згоду. На сватанні хлопець найчастіше не був присутній.

Весільний етап складався з підготовки, запрошення гостей та самого весілля.

Тривалість весілля мала регіональні відмінності: якщо в деяких областях воно могло тривати три дні, то в одеській – близько тижня.

Все починалося з четверга: у цей день починали випікати коровай, причому як у сім’ї нареченого, так і нареченої. Сусіди приєднувалися до процесу та приносили до будинку всі необхідні інгредієнти: борошно, яйця, молоко, мед, цукор (з 19 століття). Короваю приділяли багато уваги, адже в одеському регіоні дуже цінувався хліб. Під час приготування жінки співали пісні.

П’ятниця – ще один день приготування, але вже не короваю (з солодкого тіста), а калачів (із солоного). У цей день подружки нареченої плели великий, гарний вінок з барвінку (вважали, що він оберігає від злих духів).

У суботу молодий із друзями та молода з подружками (так називали нареченого та наречену) запрошували всіх на завтрашнє весілля. Вони ходили вулицями та співали пісні-запрошення. За традицією, якщо одного разу, дівчина відмовила комусь вийти за нього заміж (винесла гарбуз під час сватання), то вся ця сім’я мала прийти на весілля молодої з новим обранцем.

День суботи закінчувався для нареченої дівич-вечором. Подружки нареченої шили весільну сукню, плели коси та співали сумні пісні (а сумні вони були через те, що наречена залишає рідну домівку та “колишнє життя”).

Весільне вбрання

Весільний образ одеської нареченої був не надто яскравим і святковим. Біла довга сорочка з тонкої тканини, вишивка у вигляді геометричних фігур і кольорів з використанням червоних і чорних ниток. На ногах чобітки, на шиї – червоне коралове намисто, іноді з декором у вигляді монет або перлів.

Головною прикрасою нареченої був той самий вінок з барвінку, виготовлений подружками нареченої. Він і давав зрозуміти, що ця дівчина є нареченою, адже її подружки були в схожих вбраннях.

Волосся було заплетено в коси (одну чи дві). Фати тоді ще не було.

Як проходив цей день

Вінчання – головний весільний ритуал. Дівчину приводив нанашко (так називали весільного батька), а хлопця нанашка (весільна мати). Під час вінчання вони тримали над головами молодих особливі церковні вінки. Після вінчання нанашки офіційно могли називати один одного сватами.

Дотримувалася весільна традиція з рушником – хто першим з подружжя стане на нього ногою, той і буде в хаті господарем. Такі традиції, як відкушування корова та перев’язування рук рушником, також були важливими складовими одеського свята.

Дорогою з церкви додому, всі голосно співали народні та весільні пісні. Зрештою, настав час сідати за стіл та святкувати. Займати місця слід за певними правилами. Батьки за стіл не сідали: батько розливав алкогольні напої, а мати виносила страви.

На святковому одеському столі страви подавалися у три етапи: холодне (ковбаски, сало, різні види холодцю, риба, пиріжки та різні закуски), борщ та гарячі страви (голубці, картопля, тушковані овочі та м’ясо).

Свято тривало до останнього: гості танцювали, вимовляли тости та випивали, дарували подарунки.

У понеділок батьки молодої йшли на обід до батьків молодого, а у вівторок – навпаки. З середи по п’ятницю запрошували всіх гостей, хто приходив на весілля та “гуляння продовжувалось”. Ну й останній день весілля – субота, коли влаштовували прощальний обід у будинку батьків нареченої. Були присутні тільки свати та новоспечене подружжя.

.,.,.,.