Людська культура, незважаючи на якесь розмаїття у репрезентації, здебільшого транслює нам образи ідеальних людей: з рекламних банерів на нас дивляться худенькі дівчата з гладкими обличчями й акуратним макіяжем, накачані чи статусні чоловіки у дорогих костюмах, щасливі сім’ї у мінімалістичних і світлих квартирах… У кіно ж у вибухах спецефектів здебільшого вимальовуються стандартизовані індустрією краси образи, і навіть у низькоякісному кінематографі ролі грають плюс-мінус привабливі люди (природно, у конвенціональному, а не об’єктивному розумінні), пише odessitka.info
І ось, ти встала перед дзеркалом і бачиш: опуклий живіт, нерівні ноги, занадто короткі або занадто довгі, солом’яне волосся, звичайні губи й очі, та й форма носа далека від американського ідеалу — з такою зовнішністю навіть соромно Дерибасівською прогулятися…
Часом хочеться поміняти у собі абсолютно все, і численна обробка цих комплексів у свідомості змушує тебе ховати свої ноги під тканиною джинс навіть у спекотну погоду та любити зиму просто тому, що під мільйоном кофт і пуховою курткою непомітні всі недоліки твоєї фігури і зовнішнього вигляду в цілому.
Таким життям живе величезна кількість жінок різного віку: дівчатка-підлітки соромляться свого тіла, яке не схоже на фігуру головних героїнь культових фільмів, жінки у віці соромляться абсолютно природної лисини, а жінки середнього віку панікують від усвідомлення того, що старіння не за горами. І життя ускладнюється цим невдоволенням собою, проти якого треба боротися у першу чергу.
Важливо: викорінити комплекси самостійно вкрай складно (але не будемо говорити, що неможливо). Якщо комплекси з приводу чого-небудь доводять Вас до похмурих, депресивних думок, то варто звернутися за психологічною допомогою до близьких і потенційно до фахівця. У цьому немає абсолютно нічого ганебного, по-хорошому психолог необхідний кожній людині.
Отже, з чого почати свою боротьбу проти комплексів?
Визнання проблеми — перший крок до вирішення
Дуже часто комплекси доходять до такої точки розвитку, що ми починаємо накладати на себе різноманітні бар’єри. Нам стає складніше знайомитися з людьми, ми не можемо знайти у собі сміливості пофліртувати з симпатичною людиною, соромимося зручно одягнутися для походу на вулицю, ховаємося від об’єктива камери, починаємо мучити себе шкідливими дієтами і виснажливими вправами без консультацій з фахівцем, у результаті нічого нормально не виходить — все це призводить до емоційного виснаження і відчуття власної нікчемності, можливо навіть до апатії. І проблема міцно засідає у серці, та викорінити її стає все складніше.
Щоб запустити процес розв’язання цієї проблеми, варто звернутися до близьких людей, але спочатку, мабуть, варто звернутися до себе: «Я — жива людина, і маю право на те, щоб бути собою. Але у мене є проблема із прийняттям себе».
Установка цілей для себе, а не для інших
Продовжуючи розпочату у попередньому пункті думку: «Мені не потрібно комусь щось доводити, і я не буду витрачати емоційні та фізичні ресурси на догоду іншим і на шкоду собі».
Тут вже необхідно приступати до серйозної рефлексивної роботі, чим ж викликане бажання виглядати в очах інших людей краще, і хіба не досить того, що вже є (спойлер: досить, кожна людина заслуговує на повагу незалежно від свого зовнішнього вигляду).
Хочеться схуднути, щоб у літній сезон засвітитися на «Ланжероні» з ідеальним тілом і зробити красиву фотографію на набережній? Так-то, чому б і ні, але хіба обов’язково для цього мучити себе дієтами і спортом, який насправді не подобається?
Взагалі, спочатку спорт і правильне харчування покликані зміцнювати здоров’я, і дуже часто так званий «здоровий спосіб життя» зі здоров’ям не має нічого спільного. Виснаження власного організму на догоду індустрії краси робить людині проблеми з деякими органами (наприклад, відбувається удар на нирки, якщо людина споживає занадто багато білкових продуктів нарівні зі спортом), може травмувати, може стати плюсом у розвиток розладів харчової поведінки від самоненависті та того факту, що 5 кілограм не знімається за місяць. Природно, такий розклад — це не «длясебе», це для інших, і не завжди зрозуміло, навіщо.
Стати краще — це прекрасне бажання. Але ставати краще потрібно дійсно для себе, а це означає турботу про свій організм, розвиток особистісних і практичних навичок і відмову від установок типу «а як же так, ну треба ж зробити ось це», навіть якщо вам це не подобається.
Пом’якшення ставлення до себе
Бути абсолютно всім у цьому світі неможливо. Неможливо часом навіть досягти власного ідеалу — і це нормально. Якщо Ви страждаєте від завищених вимог до себе, визнаєте це і приймаєте за проблему, то варто переконати себе у тому, що відхилення від плану — це не катастрофа. На жаль, процес пом’якшення не буде швидким, тому що, по суті, доведеться позбавлятися від давньої звички. І, на жаль, це вимагає виходу із зони комфорту, яка для Вас дискомфортна — парадокс, так.
Зміна сприйняття ситуацій
Деякі ситуації викликають у нас легкий дискомфорт, деякі — сильну тривогу. Ні, зараз не буде стандартної ради «А-а-а, просто треба ставитися більш позитивно і брати все найкраще!!».
А чисто теоретично, що буде, якщо спробувати сприймати неприємні ситуації не як момент потенційної або вже актуальної ганьби і приниження, а як експеримент, який дав якусь інформацію про світ і про Вас самих? Подивіться на це з наукової точки зору: як Ваш організм і як Ваша свідомість реагує на конкретну ситуацію, про що ця ситуація взагалі? Спробуйте дивитися на неї як на об’єкт вивчення, який розкладений перед вами, як артефакт на археологічному столі. У такому разі не можна упускати жодну деталь, ні позитивну, ні негативну, вони йдуть у комплексі. Потім зробіть висновки про проведений експеримент. У наступній ситуації спробуйте інший науковий підхід, інші інструменти реалізації задуманого і зафіксуйте результат, проведіть повторний аналіз, сформуйте гіпотезу. І не забудьте представити себе у футуристичній лабораторії та у класних цифрових окулярах, в які вбудований комп’ютер.
У принципі, це вже достатній список справ для того, щоб починати роботу над власними комплексами. Найголовніше не кидати розпочату роботу над розумінням свого становища і функціонування в суспільстві. Більш того, вихід із зони комфорту не дасть помітних результатів відразу ж, і Вам ще й буде некомфортно. Але здаватися все одно не можна, якщо хочеться зробити своє життя якіснішим.
Природно, список не повний — стовідсоткову програму може виписати тільки фахівець. Однак, це хоча б початок.
