Українська модна індустрія не стоїть на місці. Наші дизайнери й дизайнерки вже давно підкорюють своїм одягом світові подіуми та серця іноземців.Приємно бачити творчість своїх земляків на сторінках Vogue чи на відомих інфлюєнсерках. І в цьому плані одеситам є ким пишатися! Більше на odessitka.info.
«U SO NICE» ー київський бренд з одеським серцем, який за свою невелику історію вже підкорює фешн-олімпи. Катерина Степаненко – засновниця та душа бренду родом з Одещини. Я поспілкувалася з нею про становлення у світовому модному середовищі Каті з Чорноморська.
Про дитинство, мрії та Одесу
Як народилася ідея бренду?
Прагнула створювати ще з дитинства, проте професія «дизайнерка одягу» здавалась чимось настільки романтичним, що нереалістичним. Тому я обрала шлях у бізнесі, який мені теж дуже подобався, проте скоро зрозуміла, що у цій діяльності я не реалізую себе як особистість, я мала гостру потребу реалізувати себе у мистецтві. Восени 2020 я зрозуміла, що така ситуація мене виснажує і, щільно закривши очі на страх невдачі, почала працювати над реалізацією своїх ідей в рамках бренду. Саме бренду, а не персонального дизайнерського проєкту, хоча фактично він таким і є, – щоб уникнути персоналізації. Я досі не можу уявити бренд названим моїм ім’ям. А досвід, отриманий у моїй попередній діяльності, дуже допоміг мені у бізнесовій частині проєкту.
А як ви до цього дійшли?
Мені завжди було важливо виглядати саме так, як я це бачу. Ми жили в Чорноморську, а це означає, що моє місто й Одесу розділяв лише іконічний 7-й кілометр. Я обожнювала губитись в цих рядах в пошуках саме тих капрі, чи саме тих сабо, які я собі придумала, скоріше за все після перегляду тони відеокліпів улюблених американських попвиконавців. Мій стиль досі сформований під впливом тих кліпів «Pussycat dolls», переглянутих у 9 річному віці:) але не завжди вдавалося знайти те, що вигадала, тому іноді моя мама купувала тканину та замовляла речі у швачки, так я почала не просто вигадувати дизайни, а й втілювати їх. Завдяки маминій звичці я зрозуміла, що це не так важко, як здається, за умови, що пощастить з майстринею і вона побачить майбутній виріб твоїми очима. І саме тому я повернулась у Чорноморськ до маминої швачки задля створення перших виробів «U SO NICE». Вдалося і поностальгувати і за 7-й кілометром, адже шукали тканину саме там, хоча він вже не той, що був раніше, тому за тканиною туди більше не повертались.
Які 5 фактів про вас повинен знати кожен?
Перший факт: немає факту, який про мене повинен знати кожен, але давайте спробуємо просто факти.
Не можу жити без моря. Моє місце сили це узбережжя Чорноморськ-Затока.
Не вживаю в їжу м’ясо і молоко близько 8 років. Відповідно одяг з натуральної шкіри та хутра теж не виробляю.
Улюблений фільм «Mal de pierres» Ніколь Ґарсіа.
Я принципова та вперта, і вважаю саме ці риси вирішальні в моєму характері.
Яке ваше улюблене місце в Одесі та чому?
Маршрут пішки Чорноморськ- Санжійка це улюблена атракція з дитинства. А саме в Одесі моє серце належить вулиці Катерининській, особливо з її початку, що потім виходить в район за сабанєєвим мостом. Маю традицію як приїжджаю в сюди з Києва, де живу останні 6 років, в першу чергу відвідувати «Make my cake», бо кращих макаронів я не їла навіть в кращих паризьких патісері. І закінчувати день прогулюючись нічною Одесою, бо тільки тут така атмосфера. На жаль, через русню зараз серед усього вищеперерахованого мені доступні лише макарони та денна прогулянка, зате тепер без сумнозвісного пам’ятника і це добре.
Бліц
Скільки колекцій ви випустили за цей час?
За 2 роки 3 колекції.
Яка ваша найулюбленіша річ бренду?
Наскільки погано, якщо скажу усі? Якщо що, хай буде шовковий топ з останньої колекції, бо він улюблений саме в цей момент.
Скільки годин в день ви працюєте?
В підготовці колекції може бути й 10, в спокійний час 3-5.
Найпопулярніша річ вашого бренду?
Футболка зефірка з колаборації з моєю подругою художницею Катериною Лихач та благодійна я<3 Україну, кошти з якої відправляємо у фонд «Цвіт». Закликаю і читачів туди донатити.
Скільки людей працює у вашій команді?
Я займаюсь дизайном, контентом, продюсуванням зйомок, стайлінгом і усією бізнесовою та операційною складовою. Для виготовлення речей працюю з двома студіями, улюбленим конструктором та студіями друку, це все підрядники та партнери. Також у нас є сайт як основна платформа продажу, а отже і технічний директор.
Про бізнес і його складові
Чи легко започаткувати fashion-бізнес в Україні?
Постійно зростаюча кількість нових брендів показує, що більш ніж так. Значно складніше утримати його.
Чим ви займалися до запуску «U SO NICE»?
Я була менеджеркою діджитал продукту у корпорації. Можна сказати формувала бачення та наповнення продукту, контролювала його розробку, таймінг, бюджет. Іноді виснажливо, але цікаво.
Якби ви могли повернутися на початок кар`єри, ви щось змінили б?
З одного боку цікаво що вийшло б, якби я почала дизайнити одразу, але мій попередній досвід сильно вплинув на мою особистість на навички, не хочу від цього відмовлятись.
Розкажіть секрети свого тайм-менеджменту
Існує багато цікавих практик, яких я запроваджувала і в своїй попередній роботі. Проте виокремлю головне, без чого на мою думку нічого не спрацює, – самодисципліна. Навчитися боротися з прокрастинацією та створити собі чіткі кордони в щоденних справах, це головне. Мені дуже допомагає планування, на кожен день у мене є список задач, який я створюю за тиждень і потягом тижня доповнюю. Зрозуміло, вчасно виконується не все (за що теж треба навчитись не картати себе), але є чіткість і зрозумілість кроків до мети.
Які цілі та місія вашого бренду? В чому його унікальність?
Ідейно «U SO NICE» це в першу чергу дизайнерський проєкт, а вже потім комерційний продукт. Тому в першу чергу це про створити, а не запозичити, багато про деталі, матеріали, сенси та символи. Також, ми не позиціонуємо себе як люкс, але наділені деякими його атрибутами: ми клієнтоорієнтовані, тобто надаємо можливість “підігнати” деякі вироби під їх параметри, також, наприклад, якщо ми робимо стрітвір лонгслів, він обов’язково оздоблений кристалами «Swarovski». Я сповідую соціальну відповідальність бізнесу, тому намагаюсь зробити якомога більш екологічний продукт, враховуючи можливості. І головне це допомога нашим військовим, в рамках колаборації з благодійними фондами.
Який Ваш одяг? Хто його цільова аудиторія?
Першочергово бренд позиціонувався як гендерно-нейтральний, тобто більшість позицій личила як дівчатам, так і хлопцям. З часом таких позицій було все менше, мене тягнуло на фемінні образи, але чоловіки досі можуть щось для себе знайти в «U SO NICE». Взагалі ми про молодість, свідому, не безтурботну, але романтичну молодість.
Де б ви хотіли продаватися?
У нас є список улюблених маркетплейсів, ось туди ми б і хотіли вирости. В Україні це ЦУМ.
Розкажіть як вплинула війна на стан бренду, можливості продажів та розповсюдження
Я побачила, що іноземні платформи стали більш схильними до українських брендів, видавались гранти, запрошувались на виставки, багато брендів перенесли бізнес та виробництва за кордон. Але, кажучи чесно, я вважала це опортунізмом і навіть думати не могла про «вхопити можливість», поки тут в Україні відбувається геноцид. Лише зараз я починаю думати про розширення бізнесу та пропонувати іноземним платформам співпрацю, але не можу сказати, що бачу якісь поступки через те, що ми в Україні. В цілому повномасштабне вторгнення вплинуло на поставки тканини, багато ресейлерів комунікували, що та ж Італія їм тканину більше не поставляє. Було декілька позицій, що поки ми їх розробляли і вже були готові виготовити в партії, тканину викупив хтось інший і її більше не завезли, аналогів не було.
Як відбувається процес пошук та відбору нових тканин та матеріалів?
Я вигадую модель, розумію яка тканина має бути використана і йду на пошуки по всім київським магазинам тканини поки не знайду.
Чим особлива нова колекція?
В ній все більше позицій зі складним кроєм та з’явилися розписані вручну хустки. Я не шию одяг, але тепер є інший спосіб, як я можу його створювати фізично своїми руками й мені це подобається. Загалом я інтуїтивно концентрувалася на матеріалах та формах, які вдало віддзеркалили мій моральний стан. Яскравих кольорів немає, лише чорний, молочний, майже все прозоре, відкрите. По факту непід’ємне, але в прагненні спрощення. Ще я з іронією на ти, тому топ із написом “Dobroho vechora my z Ukrainy”, але в найстильнішому його прояві який мені вдалося придумати, це моя малесенька гордість.
Ким Ви надихаєтесь? Якими брендами?
Виокремлю найулюбленіших дизайнерів: Міучча Прада, Олександр Макквін, архівні Жан-Поль Готьє, Дольче Габана, Вів’єн Вествуд, Анн Демельмістер. Це ті, чиї роботи вважаю мистецтвом.
Щоб ви зараз сказали маленькій Каті з Одещини?
Ух, це дуже складне питання. Сказала б що маю врятувати Україну, думаю вперта мала розібралась би що робити з цією інформацією.