Початок дев’ятнадцятого сторіччя ознаменувалася в Одесі тим, що вулиця Катерининська поповнилася маленькою майстернею, власником якої був Хаїм Баржанський. Він займався чищенням і ремонтом виробів, представлених кишеньковими, настінними й настільними годинниками багатих одеситів.

В 1850-х до справи Хаїма підключився й його син Самуїл.

Ну, а пізніше сім’ю Баржанських стали вважати в нашому місті засновниками ювелірної моди. Але все по порядку в нашому матеріалі odessitka.info, з посиланням на odessa-memory.

Перший переїзд

В 1860-х Самуїлом Хаймовичем Баржанським було прийнято рішення про перенесення магазину на іншу центральну одеську вулицю. Йдеться про вулицю Рішельєвську.

Реклама магазину від 1862-го згадує про те, що годинники з ювелірними виробами представлені в закладі у великому асортименті. Цьому сприяли іноземні поїздки Баржанських, звідки вони завжди поверталися з найкращими виробами ювелірного мистецтва.

Але Рішельєвська була не єдиною адресою магазинів Баржанського. Пізніше підприємцю вдалося стати власником ще кількох будинків у районі таких вулиць, як Поліцейська та Грецька.

Спогади письменника

За спогадами одеського письменника Валентина Катаєва, магазин Баржанського був кращим. Письменник чудово запам’ятав годинник своєї бабусі, який колись їй подарував дідусь. Адже йшлося про справжній швейцарський годинник, куплений у Баржанського!

До речі, схожі сімейні бізнеси Баржанських і Пуриців конкурували з дев’ятнадцятого століття і аж до того періоду, як почалася націоналізація.

Спочатку магазини цих бізнесменів взагалі розташовувалися недалеко друг від друга.

Гідний продовжувач сімейної справи

Третьому поколінню ювелірів Баржанських, яке було представлене Йосипом Самуїловичем Баржанським, вдалося досягти успіху, завдяки старанній праці його предків. Йосип став гідно та успішно продовжувати годинний бізнес, розпочатий його батьком та дідом.

В 1890-му він переніс сімейний магазин на вулицю Дерибасівську, яка, звичайно, була більш престижним місцем.

“Годинник-велетень”

Ще один одеський письменник Юрій Олеша згадував про магазин Баржанського, поряд з яким він проходив щодня, йдучи до школи та зі школи, як про заклад з величезним рекламним годинником. Одесит згодом називав його “годинником-велетнем”, який висів настільки низько, що можна було дуже виразно побачити процес щохвилинного зміщення великої стрілки.

Цей годинник став символом магазину, й навіть магазинні фірмові бланки містили їх зображення.

Про ціни

Баржанський зміг успішно вести багаторічний бізнес на головній одеській вулиці аж до того моменту, коли почалася націоналізація.

Купець здійснював закупівлю високоякісної фірмової столичної та імпортної продукції, створеної найкращими фабриками. А потім він пропонував її одеситам за прийнятною ціною та з наданням вигідних кредитів.

Варто відзначити, що поява наручного годинника відбулася пізніше, а саме, коли почав розвиватися автомобілізм та авіація.

Маючи статус ювеліра, Баржанський був наділений правом проставлення фамільного тавра на виробах, при створенні яких використовувалися дорогоцінні метали.

Реклама – двигун торгівлі

Реклама ніколи не була тим, на чому б Йосип Самуїлович економив. Він щедро її оплачував, вимагаючи розміщення скрізь – від газет до путівників, довідників та журналів. А якось він навіть зважився на замовлення унікальної фарфорової рекламної попільнички, яка була виконана у формі годинника.

Діти одеського ювеліра

Сини самого Йосипа Баржанського також стали успішними підприємцями.

Так, його синові Леону вдалося відкрити власний бізнес і стати власником агентурної контори, основною спеціалізацією якої був продаж шкіряних виробів.

В особі іншого сина Баржанського – Якова, Одеса знайшла талановитого лікаря, який спеціалізувався на сечостатевих хворобах.

Фото: odessa-memory, depositphotos