8 легендарних жінок Одеси

Одеса настільки унікальне місто, що практично кожен її житель чимось знаменитий.  А ще наше місто, немов вабить талановитих і непересічних особистостей, які, навіть якщо і не були народжені в Одесі, мають бажання пов’язати свою долю з нашим містом або залишити тут свій видатний слід. Далі на odessitka.info.

Історія Одеси налічує велику кількість жінок, які зіграли величезну роль в житті нашого міста і прославили його на весь світ.  Впливові, незалежні, щедрі, талановиті та успішні … Зібрати імена їх усіх в одному виданні або статті не представляється можливим.  Тому в нашому сьогоднішньому матеріалі, з посиланням на followers.com.ua, ми згадаємо деякі імена, які були одними з найяскравіших для Одеси 19-початку 20-го століття.

Всесвітньо відома одеська поетеса

Анна Ахматова є всесвітньо відомою поетесою і перекладачкою.  Народилася вона в районі одеського Великого Фонтану.  Її батько був спадковим дворянином, відставним інженером-механіком.

З Одесою велику поетесу пов’язувала не тільки пора дитинства, адже з 1890-го року її сім’я стала жити в Павловську, а пізніше в Царському Селі. У наше місто вона здійснювала приїзди в 1904-тому, 1906-тому і 1909-тому роках. Тоді її приймали родичі по лінії батька. Саме Одеса піднесла їй “подарунки” у вигляді перших романтичних моментів і перших проб пера.

Довгий життєвий шлях поетеси була сповнений випробувань.  У 1965-тому і 1966-тому вона двічі була номінантом Нобелівської премії з літератури.

На її творчий шлях випав цілий період забуття, але, незважаючи на це, спадщина творів Ахматової пережила її саму і є важливою складовою золотого фонду світової літератури.

Геніальна актриса

Приклад цієї героїні показує, що зовсім не обов’язково народитися в Одесі, щоб ваше ім’я стало асоціюватися з нашим містом.

Віра Холодна є відомою актрисою, яка знімалася в німому кіно і проживала в нашому місті практично півроку. Сама вона була народжена в Полтаві, а потім переїхала в Москву. Вона вийшла заміж за відомого автогонщика, який працював видавцем в першому в Імперії журналі про автомобілі “Auto”, Володимира Холодного.  У цьому шлюбі у неї народилися дві дочки.  Така перспектива могла припускати їй тільки другорядну роль.

Коли почалася Перша світова війна, вона зважилася на те, щоб спробувати свої сили в акторській майстерності. І менше, ніж за п’ять років вона перетворилася на відому актрису, і законодавця жанру під назвою “салонні драми”, хоча її мрією були складніші і глибокі образи.

8-го лютого 1919-того року ознаменувався останнім виступом Віри.  Він проходив під час благодійного вечора, а зібрані кошти йшли на допомогу одеським театральним митцям. У той час в Оперному театрі не було опалення, і відвідувачам довелося не знімати верхнього одягу, а артистам доводилося виступати тільки в сценічному одязі. Віра сильно захворіла і буквально за кілька днів померла. Процесія її похорону стала її останньою роллю, адже шлях до Першого християнського цвинтаря знімали, як кінофільм.  А в самій траурній процесії брали участь більше десяти тисяч осіб.

Легендарна авантюристка

Ім’я Софії Блювштейн, яка більше відома на прізвисько “Соньки Золотої Ручки”.

Вона була всесвітньо відомою авантюристкою і злодійкою.  Її образ настільки загадковий і таємничий, що навіть після її смерті, втім, як і сама її смерть, оповиті однією суцільною таємницею.

Щодо неї можна впевнено сказати, що вона майстерно володіла своєю справою, хоча вона не один раз потрапляла під арешт.

Історія її походження має не так багато відомих фактів, але у неї вдало виходило видавати себе в якості представниці дворянського роду, і вміла бездоганно входити в довіру.

Після того, як в 1880-тому році, вона відтворила велику одеську шахрайську аферу, її направили до Москви.  У 1888-мому році прямо з нашого міста її відправили на каторжний Сахалін.

І з цього моменту в різних джерелах є різні відомості про життя Соньки.  Одні кажуть, що вона на каторзі і померла.  Інші кажуть, що з її вправністю і розумом, їй вдалося втекти звідти приїхати в Одесу, а закінчити своє життя у своїх дочок в Москві, на Ваганьковському кладовищі якоі, вона, нібито, і похована.

Легендарна авантюристка була матір’ю двох дочок, які були успішними московськими оперетточними актрисами.

Благодійниця і перша леді

Єлизавета Ксав’єрівна Воронцова була дружиною знаменитого князя, який зробив для нашого міста дуже багато.

Крім цього, на неї, як на першу леді очільника краю, було покладено виконання церемоніальних функцій.  Також вона була знаменита своєю великою благодійністю.  Вона взята під опіку жіночі навчальні заклади.  А похована вона в стінах Спасо-Преображенського собору.

На її честь навіть назвали блідо-рожеву троянду, яку вивели в 1829-тому році в умовах кримського Нікітського саду.

Письменниця, яку вважали ахматовським прообразом

Поетеса, перекладачка і журналістка Віра Інбер народилася в Одесі.  Вона була улюбленою дочкою в заможній єврейській сім’ї, – у її батька купецького стану була власна друкарня, мати була завідуючою в єврейському училищі.

Вищі жіночі курси були місцем, де Вірі було дано освіту. Місцева преса в 1910-тому році здійснила опублікування перших літературних творів.

Довгий час для неї і її першого чоловіка, Натана Інбер, місцем проживання була Франція і Швейцарія.

У 1914-тому році вона переїхала до Одеси.

Її життєвий шлях був цікавим і повчальним, а коли її літературний шлях тільки почався, в ній часто бачили щось спільне з Ахматовою.

Пізніше вона зайнялася регулярним опублікуванням ідеологічно-вивірених творів.  Вона нерідко виступала в якості провідника партійної лінії покарання.  Це навіть не стало перепоною на шляху до спорідненості з самим Троцьким, який відомий, як давній і непримиренний ідеологічний ворог Сталіна.

Одеська зірка опери

Антоніна Нежданова була оперною співачкою, народною артисткою, доктором мистецтвознавства.

Місцем її народження була Крива Балка.  А її батьками були вчителі.

Вона була дуже різнобічною дитиною, -музика, церковно-хоровий спів, відвідування вистав співаків-італійців.

У 1902-гому році нею була закінчена Московська консерваторія і майже тридцять років вона служила у Великому театрі.  А 1912-тий рік ознаменувався її єдиним виступом в Опері Парижа.

Одеситка, яку намагалися забути

Одна зі знаменитих представників сім’ї Фальц-Фейн мала тісний зв’язок з нашим містом.

Після того, як помер її чоловік і його брат вона стала самостійно займатися веденням бізнесу, який, завдяки її безпосередньої участі, було дуже розширено.  І тепер підприємство стало займатися не тільки виробництвом вовни, але також і морськими перевезеннями, вивезенням зерна і консервним виробництвом.

Вона була засновником морського порту Хорли (яка на даний момент є невеликим селом в передмісті Херсона).

У нашому місті їх сім’я була власником садиби і прибуткового будинку.  Але доля цієї одеситки виявилася трагічною, -в революційні роки вона була вбита, а садиба була розграбована.

Радянською владою було багато зроблено, щоб її ім’я було очорнене і викреслене з історичних сторінок, але в сучасних реаліях стають відомими багато фактів, які свідчать про те, що завдяки її впливу і діяльності, було розвинене не тільки підприємництво, а й благодійність.

Королева з трагічним кінцем

Її батько був багатий бессарабський поміщик і полковник Петро Кешко, а мати була молдавською княжною.

А їх дочка, Наталя Кешко, зайняла ще більш високий титул, – сербської королеви.

З нашим містом її пов’язують дитинство і юнацтво.  Тут вона займалася проводженням літніх місяців, і тут поховали її бабусю і дідуся по батьківській лінії.

1875-тий рік ознаменувався її заміжжям.  І її чоловіком став сербський король Мілан I Обренович.

Вона припинила спілкуватися зі своїм титулованим чоловіком, а після того, як був по-звірячому вбитий її син, останній представник династійного роду, вона вирішила прийняти чернечий постриг.

Фото: followers.com.ua