Для українського народу відмінний, традиційний одяг завжди мав особливе значення. Українці намагалися таким чином показати єдність нації, яка відрізняється особливим стилем та незалежністю від інших народів.
Традиційний одяг формувався дуже довго: на це пішли сторіччя. Кілька століть тому такі вбрання цінувалися набагато більше, ніж у наші дні. Сучасний світ не спирається на походження нації чи регіональність: зараз мода одна на всіх.
Як же раніше одягалися жінки та дівчата в одеському регіоні? Як елементи в одязі вирізняли їх від інших регіонів України? Більше на odessitka.info.
Різниця між селом та містом
Ні для кого не стане новиною те, що до 18-19 століть більшість людей жили у сільських місцевостях. У місті могли собі дозволити проживати лише багатії та приїжджі іноземці.
Вбрання міських та сільських людей помітно відрізнялися: починаючи від ошатних костюмів і закінчуючи тканинами, з яких шили одяг.
Міські дами могли собі дозволити купувати найкращі тканини в іноземних продавців або ходити до перших одеських магазинів із тканинами. Заповітні сукні їм шили на замовлення у різних кольорах. За традицією незаміжні дівчата носили світліший одяг, і могли собі дозволити трохи відкрити деякі ділянки тіла (руки, шию, або не одягати головний убір).
Заміжня жінка мала менше можливостей: її одяг був багатошаровим і прикривав все тіло, а особливо важливим, була наявність спеціального головного убору. Вбрання шили з темних (переважно) тканин (бордовий, зелений, чорний).
У селі все набагато простіше. Речі заношували мало не до дірок: у бідних сім’ях передавали молодшим поколінням. Святкові вбрання носили дуже акуратно та діставали із шафи для важливих і великих свят. Дівчата, як правило, шили одяг собі самостійно або просили у місцевих майстринь. Але навіть сільська дівчина завжди виглядала охайно, красиво та доглянуто. Як прикраси плели великі вінки з квітів, а червоне намисто були в скриньках у всіх представниць слабкої статі.
Одеські елементи в одязі
На перший погляд, подивившись на українців із різних регіонів, здається що у них ідентичні вбрання і явно нема чого порівнювати.
Загалом український традиційний одяг продуманий в одному стилі, але особливості в деталях – відмінні елементи різних регіонів України.
Одеський традиційний одяг досить лаконічний і зрозумілий. Основний елемент вбрання – біла сорочка або блуза, яку пізніше почали називати вишиванкою. Таку назву вона отримала через вишивки на тканині: біля коміра, на рукавах (весь рукав або тільки певна частина) та нижня частина сорочки.
В одеському регіоні на сорочках вишивали геометричні фігури (чорного чи червоного кольору) або рослинність (червоні квіти та зелені гілочки).
Іноді сорочки були довгими: їх підв’язували широким червоним або чорним поясом і могли зверху надіти фартух (повсякденний для роботи або з вишивкою на свято).
Зверху на сорочку вдягали різні кожухи, плахти (з вовняної тканини або в клітинку). Багачі могли собі дозволити накидку з вовни тварини, прикрашену дорогоцінним каменем.
Спідниці були досить примітивними: багатошаровість для пишності (вважалося, що таке виглядає красивіше), щільна тканина темного кольору, довжина близько 60-70 см.
Головні убори, взуття та аксесуари
Дівчата завжди та скрізь, не залежно від місця проживання, хотіли мати гарний вигляд. Навіть у звичайний день, займаючись домашніми справами, дівчина одягала щось із прикрас.
Червоне намисто – це те, що було у будинку кожної українки. Пізніше стали плести прикраси з бісеру та купувати аксесуари у перших магазинах.
Багаті одеситки носили прикраси з дорогоцінним камінням (кільця, персні) або воліли гарно та охайно укладати волосся.
Прості сільські дівчата в теплу пору року могли зовсім не носити взуття – ходили по землі босоніж. Взимку одеситки носили червоні шкіряні чоботи.
