Студентські роки часто називають одним із найцікавіших етапів у житті людини, який вона пам’ятатиме все життя.

Молоді та бунтівні, вічно у пошуках пригод і “на мілини”, рушійна сила суспільства, що жадає змін, новинок та легкої сесії – саме так у багатьох асоціюється студентство.

Звичайно, якщо порівнювати сучасного студента зі студентом 100 років тому, це дві великі різниці. У наші дні здобуття освіти не лише по-іншому сприймається, а й відбувається інакше. Ручки з чорнилом змінилися на записи в планшеті, “засиджування” допізна у пошуках необхідної інформації – на доступні статті у Вікіпедії, а наявність вищої освіти є зовсім необов’язковим, щоб тебе поважали в суспільстві.

Як жили одеські студенти раніше? Який одяг носили? Де жили та як розважалися у вільний час? Більше на odessitka.info.

Різниця в часі

Відразу хочеться відзначити той факт, що за кінець XIX, початок, середину та кінець XX століття відбувалося безліч змін по всій Україні, зокрема в Одеському регіоні.

Отже, слід зважати на відмінності у часі та навіть територіальну особливість (адже колись Одеса була у складі Російської імперії).

На початку XX століття навчання було доступне не кожному, а лише дітям із заможних сімей. Після революції 1917 року здобуття освіти стало більш доступним для одеситів та всіх українців.

У другій половині XX століття студенти вже могли жити у гуртожитках, отримувати стипендію, мати більше можливостей та свободи вибору. Студент 70-90-х років дещо схожий на сучасного, наскільки це можливо: проявляється бунтівною поведінкою, жагою тусовок та очікуванням важкої сесії.

Де раніше жили студенти

Коли у південній столиці розвивалася залізниця, особливо та, що з’єднує Одесу та Балту, до міста почало прибувати безліч студентів. Серед них були і українці, і росіяни, і люди інших національностей. Найчастіше приїжджали з Петербурга.

Гуртожитків тоді не було, і проблема із житлом була чи не на першому місці, якщо ти не одесит. Студентам доводилося орендувати квартиру чи кімнату, щоб якось викручуватися із ситуації.

Щоб оплачувати житло, багатьом доводилося шукати підробіток. Оскільки вільного часу після навчання залишалося небагато, юнаки та дівчата підробляли вихователями, гувернантками або проводили з дітьми (молодших класів) додаткові заняття. У тогочасних газетах можна було часто зустріти оголошення, в яких шукали розумних студентів, здатних давати індивідуальні уроки малюкам. Трохи згодом з’явилася можливість підробляти лаборантом при ВНЗ.

Як одягалися в Одесі

У XX столітті всі носили спеціальну форму при навчальному закладі: це було не лише обов’язковим та незаперечним фактом, а й вважалося чимось дуже престижним та демонструючим.

Студенти пишалися тим, що носять форму, адже таким чином вони показували суспільству, що навчаються у виші, здобувають гідну освіту і мають перспективне майбутнє.

В Одесі любили та люблять гарно одягатися: це повелося задовго до XX століття. Студентська форма мала деякі відмінності. Нею визначався фінансовий статус студента: багатії шили форму на замовлення, прикрашаючи одяг золотими ґудзиками, шовковими підкладками. А студенти зі звичайних сімей носили просту, нічим не примітну форму, яка в усіх була ідентичною.

Студентські звички

У першій половині XX століття ставлення до навчання було дуже серйозним. Студентам навіть не спадало на думку прогулювати пари чи допускати отримання поганих оцінок. Навпаки, вони витрачали багато часу на домашні завдання, ходили до бібліотек, належали до різних гуртів і таємних зборів (найчастіше, до літературних, де читали заборонені книги).

Через кілька десятків років ставлення до навчання все ще залишалося серйозним, але іноді прогуляти пару було за радість.

Одеські студенти любили відвідувати кінотеатри, міські парки та набережну, купувати морозиво на гроші, отримані зі стипендії. Тоді почали з’являтися “студентські тусовки” та дискотеки.

Стипендія у ВНЗ – ще один приємний бонус, окрім отриманих знань. Наприклад, середня стипендія у 1960-х роках становила 35 рублів, у 1980-х – 40 рублів. Як уже говорилося раніше, студенти (приїжджі з інших міст) витрачали кошти на житло, а місцевим було простіше – гроші йшли до кишенькових витрат.

Коли гуртожитки тільки-но з’явилися в Одесі, жити там було складно, адже всі повинні були дотримуватися суворих правил: повертатися до 22, ні шуміти, ні наводити друзів (особливо на ніч). Найголовніше, що студенти спочатку прислухалися, побоюючись покарання. Згодом гуртожитки стали безкоштовними, адже проживання оплачувало за студентів держава, та правила трохи пом’якшилися. Але загалом, студенти XX століття поводилися куди пристойніше, порівняно з нинішніми. Звичайно, без дурниць не обходилося – якісь лише необдумані вчинки робили закохані чи волелюбні молоді люди.

Їдальня – місце зустрічі

Де постійно зависають студенти? Звісно, у їдальні чи буфеті. Це, мабуть, один із пунктів студентського життя, який був, є і буде завжди.

На перервах столові завжди були переповнені. Столики займалися за певними правилами чи звичками: вони ділилися за групами, віками чи навіть національностями (адже в Одесі навчалися й іноземці).

Студенти ніколи не мали великих грошей у кишені, якщо, звичайно, це не гроші, отримані від батьків. Як правило, більшість студентів жили дуже скромно. Виходячи з цього, вони постійно щось продавали, аби придбати бажану новинку. У навчальних закладах висіли спеціальні дошки, де розміщували новини, майбутні дискотеки чи концерти, а також оголошення про продаж своїх речей (одяг, аксесуари, платівки, книги, якийсь непотріб тощо).

Справа у віці

Студентами стають, як правило, віком від 16 до 18 років. Так було й раніше. Але оцінювання людини такого віку, колись було іншим.

Раніше вважалося, що діти дорослішають скоріше, адже соціальна зрілість наступала раніше. Людина від 16 років вже сприймалася суспільством, як дорослий, самостійний та повноцінний житель міста. У наші ж дні навіть вісімнадцятирічного хлопця чи дівчину сприймають як дитину.

Багато хто напевно здивується, але під час навчання у ВНЗ студентам заборонялося одружуватися або виходити заміж. Адже вважалося, що після одруження студент більше уваги приділятиме сім’ї, ніж навчанню і перестане досягати колишніх успіхів.

Перед учнями, у прямому сенсі, стояв вибір – навчання (майбутня кар’єра) чи сім’я.

Сучасні студенти та їх вибір

Якщо у XX столітті в Одесі були популярні лише деякі напрямки та факультети, то студент XXI століття – спирається лише на свої переваги, але ніяк не на регіональність чи авторитет у суспільстві.

Такі факультети, як медичний, юридичний, фізико-математичний чи історико-філологічний були найпопулярнішими та найпотрібнішими. В Одесі всі заняття проходили виключно російською мовою.

А ось у наш час, представники молодого покоління обирають різні професії. Серед них, як усім відомі, перевірені напрямки (медицина, туризм, історія, математика), так і щось нове, для когось сумнівне  (сфера IT, менеджмент, дизайнер, SMM-фахівець).

Студенти все частіше відмовляються від навчання в університеті чи академії, роблячи вибір на користь навчальних курсів, ще в формі онлайн. Крім цього, вони мають право самостійно обрати мову, якою проходитиме курс (українська, англійська, французька).

В Одесі збереглося багато навчальних закладів, які були відкриті ще у XX столітті (а деякі й раніше). Але чи таку якісну освіту там пропонують, як колись раніше?