Екскурс у минуле одеської моди

Одесити споконвіку відрізнялися вмінням шикарно одягатися. Буквально з самого початку існування Одеси всі в місті зустрічали один одного за одягом. Причому цей самий одяг, як правило, був іноземним. Французькими, італійськими, грецькими, німецькими та іншими іммігрантами, які стояли біля витоків формування нашого міста, не охоче висловлювалося бажання до поглинання місцевих традицій, у тому числі й тих, що стосувалися манери одягатися.

У нашому матеріалі odessitka.info, з посиланням на odessa1, ми пропонуємо вам здійснити невеликий екскурс у минуле, та дізнатися про модні тенденції тієї “Старої Одеси”.

Зберігання традицій

Серед діяльних, заповзятливих і нерідко заможних мосьє, сеньйорів та джентльменів було прийнято дбайливо ставитися до своїх традицій, зокрема до тих, що стосувалися моди. Іноді на їхнє запрошення до Одеси приїжджали кравці, перукарі та дизайнери. Про це навіть згадував одеський історик та краєзнавець Олександр Дерибас. Він писав, що ті часи ознаменувалися тим, що кожною почесною дамою “вигадувалась своя мода”. Але робилося це, звісно, з участю помічників в особі іноземних майстрів.

Закордонний приклад

Серед місцевих аристократів було прийнято наслідувати іноземний приклад.

Так, під час одного одеського балу одна з імператорських фавориток в особі Марії Наришкіної зачарувала всіх своїх оксамитовим вбранням, яке прикрашало довгий шлейф. Зачіска, яку вдало доповнювала діамантова діадема, була зроблена відомим одеським перукарем Леонардом.

Що впливало на моду?

На розвиток одеської моди, крім Порто-франко також впливав той факт, що Одеса доволі швидко стала престижним курортом.

Представники вищих кіл суспільства любили приїжджати до нашого міста, щоб насолодитися літнім відпочинком.

А курорт, як відомо, є найкращим місцем для демонстрації літнього модного одягу.

Чимало прямих та непрямих доказів цього містять матеріали Одеського обласного Державного архіву та мемуари тих осіб, які на той час відпочивали в Одесі.

Місцевими модниками, звичайно, робилося все, щоб мати щось спільне із столичними та закордонними знаменитостями. Тоді це навіть вважалося гарним тоном.

Особливості театрального життя

У цій частині варто також згадати про одеське театральне життя. Одесити були частими гостями театрів не лише, щоб отримати задоволення від її величності Музики, але також і для того, щоб “вигуляти” чергове вбрання.

Адже театри тоді були чимось на зразок світських салонів, де проходили побачення, які далеко не завжди мали діловий характер. Однак вражати вбраннями в театрах виходило не завжди й не у всіх. Адже взимку приміщення театрів не опалювалось, і глядачі часто не знімали верхній одяг.

Крім того, модне й пристойне вбрання коштувало, за мірками того часу, чималих грошей.

Поява модних видань

Важливою історичною віхою в модній сфері Одеси був 1834-й. У той рік головній міській газеті вдалося обзавестися ілюстрованим додатком, в якому висвітлювалася модна тема. Там повідомлялося про всі нововведення моди, які до цього обговорювалися лише у французькій столиці.

Прийнято вважати, що саме з цього моменту Одесу почали називати маленьким Парижем.

Після того, як з’явився згаданий додаток до газети, почався випуск подібних видань.

Про те, коли в нашому місті було вперше проведено модний показ, на жаль, нічого невідомо. Однак у тому, що доволі частим явищем було проведення стихійних демонстрацій –  немає жодного сумніву.

Пояснюється це тим, що морякам вдалося швидко визначитися зі своєю вигодою. Перебуваючи в різних французьких морських портах, вони скуповували модні журнали, тканини та навіть готовий одяг. Бувало, що після їхнього прибуття до нашого міста, десь на центральній вулиці міста одразу ж проводили модний показ із демонстрацією закордонних нарядів.

У дев’ятнадцятому столітті в Одесі також по-справжньому процвітали місцеві модистки.

Особливий стиль

У двадцятому столітті в місцевій моді з’явилося поняття “одеський стиль”. Це було доволі цікаве явище, хоча вважати, що новому стилю була властива певна єдність, було б неправильним. Адже серед банкірів та їхніх дружин було прийнято одягатися по-своєму, серед купців – по-своєму, і серед міщан також був стиль одягу.

Фольклорно-мовна мода

Модна тема була навіть в одеському фольклорі.

Так, одесит до радянського періоду неодмінно мав “лопнути, але тримати фасон”.

Відповідно до зразків пісенного фольклору, одесита важко було собі уявити без “костюму, як у лорда”, або без “розкішного котелка” і черевиків, яких був “страшним скрипом”. І це ми ще не згадали про макінтош, який можна було час від часу попросити потримати друга.

“Фасон тримати” доводилося й одеситкам, які були великими шанувальницями “модних жакетів, каблучок та браслетів”.

Модну тему можна легко розпізнати серед одеської мови.

Так, наприклад, якщо хтось одягнений не дуже красиво, то одесити обов’язково скажуть, що це вид “на море і назад”, тому що людина виглядає кепсько, як після морської хвороби. Зате, якщо ви почуєте, що ваш вигляд “на цвинтар і назад” – це означає, що ви виглядаєте дуже пристойно.

Нові віяння

Повертаючись до історії, слід зазначити, що “старорежимним” костюмам-трійкам, картатим піджакам і білосніжним манішкам судилося змінитися в Одесі комісарськими шкіряними куртками, “пролетарськими синіми блузами”, галіфе і чоботами. У літній період не обходилося без накрохмалених білих спідниць, штанів, сорочок, суконь та сандаліів. Все це було властиво 20-30-тим рокам.

У повоєнний час почалася епоха ширвжитку. Ті, хто не був у захваті від скромного однакового одягу тих, хто “будував комунізм”, користувалися послугами “індивідуального пошиття”.

Приватним кравцям і шевцям часом доводилося обслуговувати цілі сім’ї одеситів.

Освоєнням крою та шиття зайнялася більшість домогосподарок, які вдавалися до використання домашніх швейних машинок (переважно, йшлося про “Зінгер”).

Період 60-70-х років ознаменувався справжнім модним проривом.Все почалося з образу стиляг – це молоді люди, які були шанувальниками чарльстона, брюк-дудочок та плащів.

“Фарца” – наше все

“Фарцівники” просто процвітали. Вони таємно продавали модний одяг, адже за це можна було легко вирушити в місця “не настільки віддалені”. Але це не зупиняло молодь на шляху до того, зоб займатися таким бізнесом. Усе це “підігрівалося” тодішніми умовами життя.

Так, місячна зарплата інженера не давала можливості купити модні джинси, бо вони коштували набагато дорожче.

Одеса явно не хотіла жити за тих умов, які диктувала радянська дійсність. Моряки забезпечували одеські комісійки величезною кількістю модних закордонних товарів.

У нашому місті була неймовірно розвинена діяльність, пов’язана з пошиттям та ремонтом одягу.

Нові часи

З настанням нових часів одеська мода змінилася до невпізнання. Проведення презентацій, показів, виставок, конкурсів, відкриття магазинів, торгових центрів, бутіків, майстерень, ательє – все це стало невід’ємною та звичною частиною нашого з вами життя.

Вибір одягу колосальний. І дешеві китайські підробки, і брендові речі можна легко знайти в одеських магазинах. Тому пересічним одеситам впоратися з цим “фасоном” стало набагато легше. Питання лише в розмірах особистого гаманця.

Разом з тим, важко посперечатися з фактом, що деякі зі специфічних рис одеської моди все ж таки втрачені назавжди. А може, це й на краще. Адже на зміну старому завжди має прийти щось нове. Так влаштований наш світ. І світ моди не є винятком…

Фото: livemaster, kozlovski.livejournal.com, novyny.live